Зайшовши до кабінету я побачила того самого хлопця який пхнув мене на дворі він був дуже красивий, високий, темноволосий.
- Доброго дня - без зайвого хвилювання сказала я - я Мин Джію прийшла влаштовуватися на роботу за вакансією секретар. - Доброго дня я Чон Чонгук - головний директор групи розробки та вдосконалення, ось ми і знову зустрілися- посміхнувся він мені. - я проглянув твоє резюме і цілком задоволений. Поглянув він на мене, а в мене з'явилася надія.- але ти повинна вибачитися переді мною. - Що, з якого дива я повинна вибачатися? Ви самі мене пхнули і я через вас впала. - Тобі потрібна ця робота?- поглянув він на мене. - Так.. але .. - Якщо не хочеш вибачатися - перебив він мене і став підходити- тоді ми можемо просто переспати і все, робота в тебе в кишені. -Що? Ви що геть з глузду з'їхали!?- я повисила голос - як сильно мені потрібна ця робота, я ніколи на це не погоджуся! - Ну маленька, чого це ти так рознервувалася, нехвилюйся я буду ніжний- погладив він рукаю мене по щоці. - Та ніколи в світі- я відкрила двері- а ви лише пихатий та не вихований мажор який думає що йому все дозволено!- я вийшла і хлопнула дверима. На годиннику вже 10:25 через 35 хвилин мені на роботу. Я була просто морально вбита, ще одна співбесіда і все одно даремно. Ідучи по вулиці мені хотілося плакати, але цього я собі дозволити не повина. Зайшовши до кафе мене відразу зустрів мій найкращий друг Ис МинСок. - Оо Джію, привіт, ну що там? Як пройшла співбесіда?-почав задавати він мені питання. - Привіт, краще і не питай, як завжди чергова невдача. - Ну нехвилюйся, ти ще обов'язково знайдеш собі постійну роботу- обійняв мене МинСок. - Дякую, я впевнена в мене ще буде світла лінія в житті!- посміхнулася я - Тому ніяких сліз і суму. - Ось і правильно. Ми з МинСоком познайомилися ще в університеті. Він знає мене як Мин Джію і як Чон Ханиль. Але ніколи не згадує про минули, бо знає що для мене це неприємна тема. Ми майже скрізь працюємо разом. Саме він допомагає мені з пошуками нових робіт. МинСок став для мене як брат, я розповідаю йому про все те що не могла сказати сину і бабусі Ван, він допомагає приймати рішення та просто підтримує у складні часи. У цьому кафе ми працюємо разом офіціантами, тому я швидко переодягнулася і ми пішли працювати. Ось вже кафе закривається і ми ідемо до клубу де працюємо, я офіціантом а МинСок барменом. - МинСок, Джію!- звернувся до нас менеджер - Так менеджер? - Сьогодні у нас багато клієнтів тому ви напевне затримаєтеся до 2:30, Зрозуміло? - Так, менеджер, зрозуміло- разом відповіли ми. Я дуже засмутилася тому що завтра в 7 год ранку я повинна бути в квітковому магазині і знов я не висплюса. На годиннику вже 10 год вечора як раптом мені хтось телефонує, я відійшов у вбиральню і відповіла. Телефонна розмова: -Доброго вечора, я вибачаюся, що так пізно телефоную, це Мин Джію? - Так, це я, я хто мене турбує. - Вам телефонують з компанії "V Entertainment", Якщо я не помиляюся ви сьогодні приходили на співбесіду? - Так приходила. - Вас прийнято, будемо чекати завтра вас на робочому місці в 9:00. - О Боже, це справді, це не сон? Я дуже вдячна, я обіцяю вас не підвести. - Добре, допобачення, і вибачаюся за такий пізній дзвінок. - Дякую, Допобачення.
Я була безмежно рада тепер у мене з'явилася нормальна робота. Тому я швидко побігла до МинСока. - МинСок, мені тільки що телефонували з компанії де я проходила співбесіду, мене взяли на роботу! - Правда!?- я махнула головаю- Джію вітаю- обійняв мене хлопець. Я була дуже рада такій новині тому час в клубі пролетів не замітно. Я вже дома лягаю спати біля свого синочка. - Субін, уяви, маму взяли на роботу- тихо шепотіла я - тепер я отримуватиму більше грошей і ми зможемо переїхати разом з бабусею Ван. Я поцілувала сина в носик і лягла спати. Вранці я прокинулася від будильника, приготувала сніданок і стала будити Субіна. - Субіне, котику прокидайся пора снідати і в садочок через годину. - Мамо ще 5 хв. Я не хочу в садочок. - Хутко, вставай, сьогодні я заведу тебе до садочка. -Ула ходімо- Субін підскочив і побіг на кухню. - Бабусю Ван согодні ти можеш відпочіти, Мама сама відведе мене в садочок.- сказав хлопчик і ми стали снідати. - Правда- взяла вона на руки Субіна - ну гаразд я буду дома і приготую комусь періг. - Мені,мені пеліг- підняв руку син снідаючи. - Джію що там співбесіда?- бабуся поглянула на мене - Мене взяли - посміхнулася я- зараз заведу Субіна в садочок і відразу на роботу. Ми поснідали та зробивши всі водні процедури я одягнулася
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Взяла Субіна і ми пішли. Я завела Субіна а сама швидко на автобусі поїхала а компанію. Вже 8:50 через 10 хв я повинна бути на робочому місці тому я швидко вибігла з автобуса і побігла в компанію. Добре що вона знаходилася так близько, я так бігла що вкогось врізалася але не звернула на це уваги. - Вибачте я не навмисно!- крикнула я на ходу і побігла до свого офісу. Коли я зайшла....
