Чи може демон, бути всередині ангелом?

Глава 10

Вранці я прокинулася рано і пішла на кухню там вже готувала сніданок бабуся Ван
- Доброго ранку- сіла за стіл я.
- Доброго ранку Джію, Чому ти так рано встала?- повернулася на вона до мене.
- Та щось не спиться, тим паче скоро на роботу.
- Джію тобі потрібно відпочити!
- Ви про що? Я не стомилася.
- Джію, ти мені стала як рідна донька а Субін як внук- сіла вона за стіл і взяла мене за руку.- Ти думаєш що я не знаю що це ти даєш гроші листоноші начебто у мене більша пенсія. Ти думала я не дізнаюся що ти працювала на різних роботах з самого рання до пізньої ночі.- в її очах почали з'являтися сльози а з моїх пішли - Джію ти заслужила відпочинок.
- Я не можу відпочивати. Субіну на майбутнє потрібні гроші я хочу щоб у мого сина було все найкраще.
- У твого сина і так одні з найкращих речей у садочку. Він моє хороші іграшки. А ти Джію?- поглянула вона на мене- Всі ці роки ти не веселилася як твої однолітки. Ти крім пельонок, розпашонків  та тяжкої праці більше нічого небачила. Ти забула про себе. Коли в тебе востаннє було побачення, поцілунок або навіть і секс. Коли?- вона тримала мене за руку а я лише нагнула голову, тому що розуміла що бабуся має рацію.
Але не зважаючи на її слова я не збиралася щось міняти.
Я боюся якщо я знову відкрию своє серце для почуттів до інших то мене знову обмануть і кинуть. Життя зла річ і я не хочу з нею гратися.
Зробивши всі водні процедури я одяглася і побігла на роботу.
- Доброго ранку містер Ким- зайшла я до кабінету і поставила чай.
- Джію привіт-ч повернулася і побачила Чонгука який седів у кріслі.
- Оо привіт,а ти що тут робиш?- підійшла я до нього.
- У нас тут тіпа нарада- засміявся Чон.
- Оо вибачаюся не буду заважати- я хотіла вийти.
- Слухай Джію- встав Чон.- Як давно ти була в Штатах?
- Ммм - я задумалася - я там взагалі не була, хоча багато читала про їж життя та культуру.
- Техьон у мене тут з'явилася прекрасна ідея- підійшов він до стола.
- Думаєш?
- Впевнений.- подивилися вони на мене а я не розуміла про що іде мова.
- Джію- звернувся Техьон- забра ми з Чонгуком летимо в США на зустріч з інвесторами.
- На довго?- запитала я.
- Десь на 5 днів - відповів Чон.
- Тоді я повинна організувати вам переліт?
- Ні Джію, ти полетиш з нами- впевнено сказав Тє.
- Що? Я? Але навіщо?
- Джію ти мій секретар і повинна знаходитися на таких заходах- встав Техьон.- Тому збирай речі і завтра в 11:00 у нас літак.
- Аа..
- Якщо ти хочеш залишитися, то можеш більше і не приходити.- перебив мене директор.- Тому зараз іди додому і збирай речі. Куди ми їдемо там тепло і поблизу океан тому візьми з собою купальник.- посміхнувся Ким.
- Гаразд.
Я пішла додому, та зателефонувала МинСоку і запросила до себе аби порадитися.
- Я дома- крикнула я з порога.
- Тссс- підійшла бабуся Ван- Субін повністю одужав і міцно спить.
- Це добре- пройшла я у вітальню та сіла на диван.
- Джію щось сталося? Чому ти так рано?- занепокоїлися бабуся.
- Ні, все добре, просто завтра вранці я маю летіти в командировку до США разом з начальством- я опустила голову.
- Джію так цеж добре- посміхнулася вона.
- На 5 днів.
- Нічого страшного, обов'язково їдь.
- А якже Субін?
- Субін уже не маленький, він побуде зі мною та і МинСок допоможе нам.
- Але..
- Так ніяких але, ти подивися ти зможеш даремно побувати в США. Відпочити так ще і по роботі. Тому зараз без жодних але ідеш і збираєш речі- суворо сказала вона.
-Дякую- я міцно її обійняла.