Ми у вечері седіли разом з директором і Гуком в кабінеті та пили чай як раптом до нас забігла Рей з телефоном в руках. - Що ти тут робиш?- злісно сказав Техьон. - Через неї ми росталися- показала вона телефон на якому був новий пост від Техьона.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- Так, через неї- без жодних емоцій відповів Техьон.- Джію, Чонгук ви можете вийти, мені потрібно поговорити з Рей- повернувся він до мене а ми вийшли.
Техьон і Рей залишилися на одинці. - Техьон мені є що тобі сказати- витягла вона щось із сумки- на подивися. - І що це- взяв він у руки. - Це тест на вагітність, вітаю ти скоро станеш татом- посміхнулася вона і погладила плаский животик. - Ти про що?- здивувався Техьон. - Уже 5 неділь, Техьон у нас буде дитинка, ти не радий- підійшла вона до нього. - Ти впевнена?- сів він на крісло. - Я знала що ти мені не повіриш тому ось довідка від лікаря та УЗД- положила вона на стіл бумажки.- Як би сильно ти не любиш ту дівку, я не дозволю щоб наша дитина росла без батька- сіла вона на диван. - Добре- взявся він за голову- їдь до себе і збирай речі, завтра ти переїжджаєш до мене. - Добре коханий- встала і посміхнулася вона. - Не називай мене так!- крикнув хлопець- через деякий час зіграємо весілля.
Ми з Чонгуком седіли у мене і пили чай як раптом з кабінету вийшла усміхнена Рей. - Ой Чонгук ходімо- поглянула я на годинник- ми з Тє сьогодні ідемо вечеряти і я хочу познайомити його з сином та і роповісти дещо важливе з минулого.- посміхнулася я. - Тоді ходімо- подав мені руку Чон. Коли ми зайшли в кабінет то Техьон седів без настрою. - Техбон~іі ідемо?- запитала я. - Маленька вибач мені- підійшов він до мене- але Рей вагітна і ми.. ми... - Нічого не кажи- стала відходити я- я все розумію. Допобачення містер Ким- підійшла я до дверей. - Джію- схопив він мене за руку. - Директор- вихватила я руку- вибачте але мені час іти додому, допобачення- вклонилася я і вийшла. З моїх очей пішли сльози, знов ця біль у серці, я вже не могла себе стримувати тому скинувши підбори і залишивши їх у компанії я побігла. Я прибігла в своє особисте місце на березі річки, коли мені боляче емоційно я приходжу сюди. Піджавши ноги я ще сильніше почала плакати. Гарячі сльози капали на холодну землю. Я била себе в груди і ще сильніше плакати. Так я просиділа 2 години і знову вирішила закрити свої почуття на замок для всіх окрім свого синочка.Тому вставши я пішла додому. З порогу мене відразу зустрів мій синочок. - Мама, мама- обійняв він мене- ми сьогодні кудись ідемо. - Ні синочка, плани помінялися, ми залишаємо вдома. - Мамо а чого ти боса?- подивився він мені на ноги. - Просто я так до тебе бігла, що аж десь загубила взуття- посміхнулася я. - Тоді я іду спаткі, а ти колупайся і до мене- побіг він. Коли я стала під теплу струю води то моя біль знову з'явилася і сльози пішли. Прийнявши душ я стояла і дивилася на себе в дзеркала на моїй шиї та ключицях виднілися відмітини. Я прийшла до Субіна і уткнувшись у подушку мої сльози пішли. На ранок я прокинулася від будильника, приготувала сніданок, одяглася і пішла на роботу
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Мені було боляче але через гроші які допоможуть мені у майбутньому я повинна. - Доброго ранку містер Ким- посміхнулася наіграно я і поставила чай.- сьогодні у вас заплановано лише 3 зустрічі. Перша а 10:30, друга у 14:00 а третя 17:20. - Джію ми можемо поговорити?- поглянув він на мене. - Директор, якщо це на рахунок місячного отчоту, то завтра він буде готовий, а документи Ней Сюміну уже готові.- посміхнулася я - а якщо це не стосується роботи, то нам немає про що говорити. - Добре- я пішла. Раптом до мене зателефонували. - Доброго дня місіс Ким- привіталася я. - Джію, привіт, може сьогодні поседимо в кав'ярні? - Вибачте але в мене багато сьогодні роботи. - Як це Техьон не відпустить свою дівчину з його мамою- засміялася вона. - Місіс Ким, ви помиляєтеся я не його дівчина, я просто секретар.- відповіла я. - Це ти про що? Ви посварилися? - Вибачте у мене не має часу, зходимо наступного разу. Допобачення. Я відключила телефон, за цей час я дуже полюбила батьків Техьона, але я можу більше з ними спілкуватися. До самого вечора я розбиралася з документами. - Містер Ким місячний отчот готовий, він у мене на столі оскільки робочий час закінчився, допобачення. - Джію може повечеряємо? - поглянув він на мене, від його погляду мені стало ще больніше. - Вибачте у мене вже є плани на вечір- посміхнулася я і вийшла з кабінету. Я не дуже хотіла іти додому, я не хотіла щоб Субін бачив мене заплакану, тому вирішила походити по нічному Сеулу. Я хотіла перейти дорогу але раптом загорілося червоне світло і я встигла побачити лише світло...
