Чи може демон, бути всередині ангелом?

Глава 18

Коли я повернулася то побачила МинСока.
- МинСок- обійняла я його
- Привіт красунечка- дьоргнув він мене за ніс- ну ти десь і пропала.
- Я ж тобі писала Смс- посміхнулася я.
- Твої Смс не такі красиві як ти- посміхнувся він.
- А МинСок знайомся це мій директор Ким Техьон, це той хлопець якому я ледве під машину не кинулася Пак Чимин, ну а з Чонгуком ти знайомий.
- Приємно познайомитись- сказав МинСок.
- А це мій найкращий та найвірніший друг МинСок.- вказала я на нього.
- Джію ти зайнята?- поглянув МинСок мені у очі.
- Ні.
- Тоді ходімо поговоримо- взяв він мене під руки і ми пішли.

- Джію так це він батько Субіна- вказав він очима на Техьона а я лише кивнула головою.- Так вони схожі як дві крапля води.
- Я знаю- опустила я голову.
- Гарно виглядаєш, тільки не кажи що ти знову змінюєшся.
- Змінююся, недавно я бачила сестру вона мене ледве не впізнала.
- Мійон?
- Так. Але я дізналася що я як Чон Ханиль тепер мертва але Мин Джію жива.- гордо підняла голову я.
Коли я повернула голову то побачила сестру поруч із Рей які йшли до хлопців.
Тому ми також до них підійшли.
- Доброго вечора- привіталася я.
- Привіт Джію-сказала Рей.
- Я звичайно вибачаюся але мені здається що ми з вами не настільки близьких щоб так спілкуватися- сказала я.
- Рей ти можеш мене не позорити - суворо сказав Тє а вона злісно глянула на мене.
- Доброго вечора- привіталася моя сестра.- Тє вітаю вас із Рей.
- Дякую подружко- обійняла Рей Мійон.
Раптом мені зателефонували.
- Вибачте я відійду.-  мені телефонувала бабуся тому я відійшла та взяла слухавку.
- Алло... Так....що!!!...де!... А що там хлопчик ...я зараз буду....
Мені зателефонували з лікарні у бабусі Ван стався серцевий напад і вона зараз в лікарні. З моїх очей пішли сльози оскільки бабуся слала для мене рідною.
Я підбігла до всіх..
- Джію щось сталося? - взяв мене за плече МинСок.
- Ні..тобто так...вибачте мені треба негайно піти...- зі сльозами сказала я.
- Джію що таке- підійшов і взяв мене за руку Тє.
- Бабуся Ван... Субін... Лікарня...- через сльози я не могла нічого сказати-вибачте мені треба бігти- я вирвала свою руку.
- Джію я з тобою- сказав МинСок і ми поїхали.
Коли я забігла в палату то бабуся лежала на ліжку з різними трубками. Я сіла біля неї та взявши її руку стала плакати все що я всобі тримала.
- Джію все добре- положив МинСок мені руку на плече
- МинСок- я обійняла його- Чуму зі мною це все відбувається? Чому я не можу просто жити і насолоджуватися життям? Чому? Чому?
- Тихо,тихо- погладив він мене по голові- все буде добре, ми з Кей скільки всього пережили разом і в тебе все буде добре.
Кей це моя єдина подруга та дівчина МинСока, вони закохалися однин в одного ще зі школи але зараз рідко бачаться через те що її відправили навчатися в Японію через хороші оцінки і взагалі, батьки Кей завжди були проти МинСока. Тай батьки МинСока не у захваті, вони багаті люди хоча після того як дізналися що їх син кохає бідну дівчину то змусили його її покинути, він відмовився і пішов з дому. Тому тепер мусив працювати сам. Але пару днів назад Кей повернулася тому сівши усі разом батьки знайшли спільну мову і помирилися та дозволили їм зустрічатися.