(Драміона) Поклик Серця[18+]

Глава 5

Ще звечора йшов дощ. Герміона закуталась в ковдрю з ніг до голови. Вже на ранок вона відчувала втому і сильну головну біль. Вмилася і вдяглася. Вже сьогодні п'ятниця і уроки скоротять, так як до свята всі будуть готуватися. Герміона вийшла з кімнати і попрямувала до сходів. Спустилася вниз і опинилася у вітальнні, де побачила сплячого Гаррі на дивані закутим в пледі. Вона усміхнулася.

Присіла на диван і тут же Гаррі почав розплющувати очі. Вдягнув окуляри і побачив обличчя Герміони.

— Привіт, - лише це він видав і позіхнув.

— Чого ти спиш на дивані, а не в кімнаті? - запитує дівчина.

— Ой! А я думав, що в кімнаті... Напевно забув піднятися на верх. Ти чого така нарядна? - відповідає він і звертає на її одяг.

— Просто о 13:00 починається урок танців і я маю показати, як це має бути і... Як має виглядати партнерка, - відповідає вона і усміхається.

— Гаразд. Тоді я пішов вдягатися, а ти йди в їдальнню, - каже він і починає підніматися.

Герміона покинула вітальнню і направилась до зали. Сіла за свій столик і до неї одразу підсів Рон, який виглядав схвильовано.

— Рон, щось сталося? - запитує Герміона в нього.

Він трішки дивиться на неї, а тоді важко видихає і відповідає їй:

— Герміоно, я кохаю тебе, - промовив Рон і Герміона на секунду задумалась, а тоді відповіла:

— Рон, я... Я не знаю що сказати. Це так... Несподівано, - відповідає нервово вона.

— Я не буду тиснути на тебе. Просто хотів, щоб ти знала які я маю почуття до тебе, - сказав він дивлячись на злякане обличчя дівчини.

— Тоді, давай забудьмо, що ти тільки-що сказав? Ми просто друзі і не більше, - відповіла зніяковіла Герміона.

— Так, ми просто друзі... - пробубнів він.

З-за спини Герміони з Роном, почувся смішок і цей смішок розізлило Рона. Він різко розвернувся й побачив Креба та Ґойла, які сміялися ненажарт, а Драко весь час роздратовано дивився на спини Герміони з Роном.

— Чого шкіритись? - звернувся Рон до хлопців які обливалися червоною фарбою на лиці.

— А що не можна?! - відповіли вони двоє, а Драко лише нервово дивився на цих двох бовдурів які ржали як коні.