(Драміона) Поклик Серця[18+]

Глава 8

Дні минали швидко. Ось-ось, вже доходило до кінця квітня. Герміона вже забула про той поцілунок і про той клаптик аркуша від Драко. Але Драко нічого не забув. Він пам'ятав все: від клаптика аркуша на якому було сказано, про його почуття до момента з озером. Він сильно злився на себе і через це сам страждав... Герміона з друзями сиділи в залі й пили теплий чай. Була перерва і тому тут було мало учнів. До Герміони звернувся Рон:

— Може не підемо на урок? - запропонував Рон.

За ці «пару» днів багато чого змінилося. Герміона перестала вважати Рона другом і тоді він запропонував зустрічатися. Вона думала, що так швидше забуде Драко і той поцілунок, але як сильно вона помилялася... Рон став тягарем для неї і це її сильно дратувало.

— Рон, в нас екзамени на носу, а ти думаєш про прогулянки по коридору. Ні, дякую! - відповіла обурена Герміона і це замітив Гаррі.

— Що з тобою? Ти якась зла сьогодні, - сказав Гаррі.

— Ага, не один я це замітив, - відповів Рон.

— Та просто... - вона не встигла закінчити, як в залу зайшли Драко з його друзями, вони направились за свій столик, але побачивши трійцю Драко кортіло щось сказати:

— І знову ви! Як ти Грейнджер? Не сумуєш за танцями, - з насмішкою відповів Драко за останні дні він почав менше бачити Герміону, а сьогодні в нього з'явилася така можливість.

— А ти взагалі мовчи! Танцюєш як чорт зна шо, - відповів замість Герміони Рон і їй це не сподобалось:

— Дякую, Роне, але я сама постою за себе, - звернулася вона до нього, встала з-за столу і направилась до Малфоя який стояв в кількох метрах від столу. — Як бачиш не сумую, - на останок відповіла вона і покинула залу не почувши відповідь.

Не даремно вона уникала його, адже з кожним днем вона забувала хто такий Драко Малфой! Але коли вона бачила його, то думка про те, що він існує - виникала. Вона зайшла в кабінет і сіла за пару. В приміщенні було пару учнів і то вони про щось розмовляли між собою і не звертали увагу на неї.

* * *
Під кінець всіх уроків, всі учні розійшлися по кімнатах. Але не Герміона. Вона блукала коридорами, роздумуючи сьогоднішній день і взагалі всі події. Зупинилася біля вікна. На дворі було тепло, лиш легенький вітерець здмухував гілки на деревах. Герміона задумалась на секунду, а толі розвернулася і неочікувано для неї з'явився Драко й пильно дивився їй в очі. Але в ту секунду перевів погляд, відповівши: