Чи може демон, бути всередині ангелом?

Глава 33

-Привіт, ти Субін?- присіла до хлопчика Инсоль.
-Так це я- посміхнувся він.
- А я Ким Инсоль а це- взяла вона за руку свого чоловіка- Ким Мінсу.
-Плиємно познайомитися.
- Мінсу дивися- повернулася Инсоль до нього і її очі були мокрі- він викопана копія того ТєТє.
- О ТєТє я його знаю- засміявся хлопчик і всі здивовано дивилися на нього.
- Як знаєш? Звідки?- спитав Юнги.
- Не скажу, це наш з мамою сиклет.- вказав він вказівним пальцем на губи.
- Ти можеш мені все розповісти- посміхнувся Техьон і підійшов до хлопчика.- Я і є ТєТє.
- Ти сплавді ТєТє?!-запитав Субін а Техьон машинка головою.
- На всі 100%, але так лише мене називають особливі люди- тихо сказав Тє і посміхнувся.
- Улаааа- крикнув хлопчик і обійняв Техьона- ти повелнувся. Нам з тобою потлібно поговолити на одинці- на вушко сказав Субін.
- Добре ходімо.
Техьон взяв Субіна на руки і пішов у іншу залу.
- Про що ти хотів поговорити?- посадив Тє Субіна на стіл.
- Ти дійсно мій тато?
- Виходить так. А звідки ти знаєш?
- Плосто мама часто говолить у ночі. А залаз навіть і плаче.
- Чому?
- Вона дуже зла на тебе, часто каже "Чому я тоді покохала тебе? ТєТє чому я закохалася саме в тебе? Хоча дякую, за такого плекласного сина!" Потім обіймає мене і ніжно цілує.
- А більше нічого не каже?
- Каже що в когось закохалася, а в кого я не знаю?- опустив він голову- тату а ти кохаєш маму?
- Синочку я...

Я вибігла з ресторану і побігла до річки Хан, щоб заспокоїтися, всю дорогу я плакала а коли прибігла на берег то швидко скинула підбори і пригнула у воду. Вода була дуже холодна але я не звернула на це увагу а холодна вода мене лише заспокоїла.
Я вилізла і сіла на березі річки, сльози вже не йшли. Я зрозуміла, що сталося то сталося, боляче лише те що моя сестра дійсно мене любить і весь час захищала мене від Рей.
Посидівши так півгодини на мій телефон прийшло СМС, що на мою карту переведена велика сума грошей і вибачення від компанії Техьона.
Я відразу перевела гроші, які була вина МинСоку і запланувала заробити, ще  щоб разом з Субіном переїхати закордон. Я так дуже довго седіла і вже змерзла як раптом заді мене зупинилася машина.
- Джію, бігом сідай в машину- я почула знайомий голос і повернула голову. До мене ішов Тє.
- Що ти тут робиш?- піднялася я.
- Приїхав за тобою- підійшов він до мене і накинув свій піджак- ти вся мокра і гаряча- приклав він свою долоні мені до лоба.- У тебе жар.
- Ні, все добре. Я напевне піду- я хотіла скинути піджака але він схопив мене за плечі.
- В такому стані ти нікуди сама не підеш.- Схопив він мене на руки.
- Техьон! Що ти робиш? Відпусти мене!- крикнула я.
- А якщо не відпущу тоді що?- він посміхнувся і посадив мене у свою машину- і не думай виходити.
- Я і не збиралася.
Він сів за руль і ми поїхали.
Ми їхали мовчки але цю тишу перебив Тє.
- Джію ти дійсно Ханиль?- повернувся він до мене.
- Мхх. Я бачу вже немає сенсу щось вигадувати- посміхнулася я- Так я дійсно Ханиль і все, що сказала Мійон правда.- повернулася я до вікна.
- Значить Субін дійсно мій син?
-Ммг- єдине, що могла сказати я, після чого погрузилася у світ Морфея.

Техьон побачив що Джію заснула тому він відразу поїхав до свого будинку. Він ніжно заніс та положив її на ліжко. Оскільки дівчина була у мокрому одязі то Тє її переодягнув у свою білу довгу футболку та сірі домашні штани.
Всю ніч хлопець просидів біля неї, міряючи температуру та роблячи примочки.( Я не знаю як називається, як ото мокрим полотенцем прикладають до лоба).

Вранці я прокинулася від шуму а коли відкрила очі то побачила, що знаходжуся в кімнаті Техьона і у його одязі.
Я сіла на ліжку як раптом в кімнату вривається Субін а за ним і Тє.
- Мама, мама! Ти вже плокинулася!- запригнула на ліжко син.
- Привіт моє сонечко. - поцілувала я його в носик.
- Джію як ти себе почуваєш?- сів біля нас Тє.
- Все добре. Мені значно краще.
- Точно- він поглянув мені у очі а наші обличчя знаходилися в пару сантиметрів один від одного.- але все одно випий ці ліки- протягнув він мені три пігулки і склянку води а я все випила.
- Субіне а що ти тут робиш?- поглянула я на сина.
- Я мене дядько Гук пливіз, у нього дуже важливі сплави- посміхнувся той- ми були дома але тебе там не було тому ми плиїхали до тата.- засміявся Субін а Тє схопив його на руки.
- Тобто тата?- здивувалася я. Невже Тє йому все розповів.
- Плосто вчора, бабуся Инсоль сказала, що я дуже схожий на ТєТє, а ТєТє це мій тато ти ж сама мені так казала.
- Зрозуміло- наіграно посміхнулася я.
- Так годі вже тут седіти, я дуже голодний- сказав Тє- тому ходімо снідати.- він схопив Субіна та вдвох сміючися вони побігли на кухню.
Сьогодні був найкращий сніданок з усіх. Ми їли, сміялися, говорила та гралися. В перше я відчула ніби у мене дійсно є сім'я але я розумію що це все лише моя вигадка та мої сподівання. Тому після сніданку Тє завіз нас додому.
- Мама ходімо- вийшли ми з машини.
- Субіне бежи в квартиру, а мені треба поговорити з татом.- поглянула я на сина.
- Добле мамо- на видоху сказав хлопчик- Бувай тату- обійняв він Тє- ми ж ще обов'язково зустлінемося?
- Звичайно зустрінемося, я тепер тебе точно не залишу, а тепер біжи.
Субін побіг а Тє став напроти мене.
- Техьон...