Другий світанок опівночі

Розділ 5

Еллі

- Ти знала, що у Джеймса з'явилася нова дівчина? - запитує Дюк, передаючи мені келих червоного напівсухого. - Він забронював столик в "Benedict". Якщо я не помиляюся, це у них вже третє побачення. Рекорд, з часу твоєї "смерті", - при слові "смерті" він двічі згинає вказівний і середній пальці в повітрі.

Я мовчки забираю з його рук келих і важко падаю на канапу, залишивши вільне місце для нього.

Чи знаю я про пасію Джеймса? Звісно. В наш час не потрібно бути агентом ФБР, щоб слідкувати за життям інших. Достатньо мати "Instagram".

Згідно з угодою, я не маю права на будь-які соцмережі, якщо використовуватиму своє справжнє (чи ні) ім'я. Тому Дюк навчив мене непомітно зливатися з натовпом.

Еллі і так завжди обходила цю мережу, однак Ненсі - власниця трьох милих котиків, що веде свій кулінарний блог, - просто в захваті від можливості ділитися милими мордочками Рікі, Тікі та Таві.

- Що тобі відомо про неї? - запитую я, коли Дюк вміщується поруч, схрестивши ноги на скляному столику.

- Ти справді хочеш це знати?

Я роблю ковток і через якусь мить холодне вино гаряче пульсує в моєму горлі, а згодом весь тиск зміщається в голову.

Киваю.

- Ох, це стає схоже на вечірку двох подружок, де вони за келихом обговорюють теперішніх їх колишніх, - зітхнувши посміхається він. - Коли косички підемо заплітати?

- Дюк.

Кілька секунд він спокійно витримує на собі мій впертий погляд, однак згодом здається.

- Що ж, її звуть...

- Джорджія Кобен, - різко уриваю його я.

Він осудливо стискає губи, перш ніж продовжити:

- Їй...

- Їй двадцять три, вона народилася в Нідерландах, однак ще в дитинстві з сім'єю переїхала в Лондон. Я все це з'ясувала перш ніж в них організувалося друге побачення.

- То що ти хочеш від мене почути? - обурюється він, розводячи руками.

Від його жестикуляції краплинки вина розбризкуються по білій канапі, котра одразу ж поглинає пролиту рідину.

- Я пришлю тобі рахунок за хімчистку, - кажу я, обводячи пальцем непрошені барви на замшевій тканині.