Бийся до кінця!/Fight to the end!

Помста і порятунок

Я теж сіла на своє місце. Коли я сиділа, то мені посеред уроку почало боліти плече, куди мене стукнула та дівка. Але я досиділа до кінця... Уроки закінчилися. Нарешті пролунав сьогодні останній дзвінок. Я встала і хотіла йти, як тут мене перепиняє КвонСуа.

- Куди намилилась? - запитала КвонСуа.

- Додому! - сказала я.

- Ти не підеш додому. - сказала КвонСуа - Дівчата ведіть її. - сказала вона і махнула рукою.

КвонСуа пішла перша, а мене подруки вели її дівчата. І завели на задній двір і кинули мене, я стукнулася обстіну. Мені було дуже боляче.

- Ти шлюха, продажна! - викрикнула якась одна подружка.

- А я думала шо ми друзі. - жалісливо сказала КвонСуа.

- Відпусти мене. - сказала я.

- З якого дива? - спитала КвонСуа.

- А чого ти взагалі в мене попросила танцювати? Попросила б у когось іншого, а то страждаю через тебе. - сказала я.

- То ти ще через мене страждаєш? - запитала КвонСуа.

КвонСуа мене штовхнула у плече, я знову стукнулася об стіну і впала на землю. Вона підходить до мене і присідає. Я підняла голову, і мене КвонСуа стукнула по щоці. Мені було дуже боляче. А тут ще її дівчата почали мене бити ногами.

Як зза угла, виходять якісь хлопці. Один з них побачив шо мене б'ють, то побіг до нас, а за ним побігли і його хлопці. Той хлопець підбіг до нас, і через дівчат підійшов до мене. Підняв мене за плечі.

- Ви шо тут робите? - запитав темно волосий хлопец. який перший підбіг до мене.

- А ти чого за цю ідіотку заступаєшся? - запитала КвонСуа.

- Чого це вона ідіотка? - запитав хлопець.

Я легко потягнула того хлопця за майку, він повернув голову в мою сторону.

- Не треба. - сказала я йому.

- Чого це? - запитав він.

Я лише опустила його майку, і сама опустила голову.

- Так ти йдеш зі мною. - сказав той хлопець.

Він взяв мене за руку і повів, а його друг забрав сумку, яка лежала коло мене. Темно волосий хлопець завів мене за угол, поставив щоб привести мене у лад, але я просто не вдержалась і впала йому на руки. Він спіймав мене, тут приходять його хлопці. Хлопець взяв мене на руки і поніс, хлопці його за ним пішли. Він заніс мене до свого місця, поклав мене на диван. А сам сказав одному хлопцю, щоб той з'їздив в магазин і купив поїсти. Він поїхав. А я проснулася десь через 10 хвилин.

Я відкрила очі і відчула, що хтось коло мене сидить. Я повернула голову і побачила того самого хлопця, який за мене заступився перед дівчатами.

- Ну що проснулася? - запитав той хлопець.

- А що сталося? - запитала я - Чого так тіло болить?

- Ти не помниш? - запитав він - Тебе дівчата избивали.

- А... згадала. - відповіла я.

Я підвелась і сіла на диван. І як раз приїжджає хлопець.

- Ти голодна? - запитав темно волосий хлопець.

- Є трохи. - відповіла я.

- То ходи, поїмо. - сказав він.

Той хлопець, що приїхав поставив пакет на стіл, і потім почав викладати з відти. Дістав він солодку воду, готову вермішель 4 штуки і курячі крильця. Ми всі сіли і почали їсти...

Коли ми поїли, то вирішили віддихнути. Я сиділа на дивані. Хлопці можна сказати поруч були.

- То як тебе звати? - запитав, той хлопець який їздив по їжу.

- Мене звати Халей і мені 17 років. - відповіла я - А вас?

- Мене звати Хосок мені 17 - сказав той що їздив по їжу - А його Чонгук, йому теж 17. - сказав Хосок, показуючи на другого хлопця, який забирав мою сумку - А його звати Юнги, йому 18 років. - сказав Хосок і показав на мого рятівника.

- Приємно познайомитися. - сказала я.

- Мені теж. - сказав Чонгук.

- Приємно. - сказав Хосок.

- Мені тож. - промовив Юнги.

- То, чого тебе били ті дівчата? - запитав Чонгук.

- Та дівчина, яка була найближче до мене, була дівчиною нашого головного бандита школи. - сказала я.

- Ну і... - сказав Чонгук.

- А той головний, запав на мене, і та дівчина дізналася про це, і почала ревнувати. - сказала я.

- Пф... - фиркнув Юнги - То через це треба битися?

- Якась вона чокнута. - сказав Хосок.

- Ага. - додав Чонгук - Ну нічого, тепер ми будемо тебе захищати. - сказав Чонгук.

- Да! - сказав Хосок - Ми тебе в обіду не дамо.

А Юнги лише кивнув головою, і усміхнувся мені. Від чого я теж усміхнулася.

- Дякую хлопці, але мені треба йти додому. - сказала я, встала і взяла свою сумку - Мама чекає.

- То ходи, ми тебе проведемо. - сказав Чонгук - Де ти живеш?

- Та тут близько. Тільки 3 під'їзди пройти. - сказала я.

- То йдемо! - сказав Чонгук.

- Добре. - сказала я.

Ми пішли, по дорозі ми говорили. Коли вже підійшли до мене додому, то хлопці сказали мені, що кожного разу після школи будуть мене забирати і проводити додому. Я була дуже рада. Я попрощалася з ними і пішла в дім, а вони до себе.