Місто проклятих, місто демонів,
Місто сірих хмар, що серед морів
Чорним велетом не живе й не спить.
Як зайдеш туди - більш не випустить.
В розумі твоїм місто шириться.
Душу пожира, страхом живиться.
Попід шкірою місто те живе
І у темряву забере тебе.
Місто губиться серед Краю Снів.
Місто жебраків, місто королів,
Що зганьбилися. Не повернуться.
Їх чекає лиш міст у небуття.
Квітне місто вже сірим попелом.
З кожним ранком і з кожним подихом
Місто падає. Сірі камені
Спочивають десь на морському дні.
І надходить час. Ген серед морів
Острів, де лежить лиш гора руїн.
Місто те було богом прокляте.
Вже Каркоза більше не зацвіте.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місто мороку
PoezjaПориньте крізь морок і пітьму у моторошні, містичні сни, де невідомі істоти наспівують рядки дивних пісень, що й стали основою для віршів. У порожніх будинках, що їх поглинає степ і пустка, чути відгомін древніх ритуалів. Шепіт нічного вітру розмовл...
