Я музику почув. Вона лунала
Довкола мене. І з усіх сторін
Дзвенів оглушливий пекельний дзвін.
Низькі акорди птахами ширяли
То тут, то там. І я не міг збагнути,
Де джерело сих звуків. Бо у них -
Неправильних, мерзенних і страшних -
Було таке, що не хотів я чути.
Проте із криком слухав сі мотиви
Огидних богу відьминих пісень,
Що в ніч в'язку перетворили день.
І плакальниць, які коло могили
Величну оду Смерті заспівали.
А поки бився головою я
Об стіну, то почулося здаля,
Як демони глузливо насміхались,
Насвистуючи інфернальну пісню...
Упавши, закривавлений, волав
Я припинити. Розум мій згасав.
Лунали голоси з новою міццю...
Лиш опинившись в тиші й забутті,
Я зрозумів: ся музика - в мені.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місто мороку
ПоэзияПориньте крізь морок і пітьму у моторошні, містичні сни, де невідомі істоти наспівують рядки дивних пісень, що й стали основою для віршів. У порожніх будинках, що їх поглинає степ і пустка, чути відгомін древніх ритуалів. Шепіт нічного вітру розмовл...
