Хижа ніч, колюча ніч
Розтікається,
Наче озеро, чорними водами,
Підіймається
Циклопічним птахом
Над безлюдним містом,
Яке замовкло
В обіймах Смерті.
Пекучий холод
Огортає плечі
Й жалить
У самісіньку душу.
Очі порожнечі -
Глибокі, як безодня,
Байдужі й голодні -
Спостерігають
Темними проваллями
За жертвою,
Що біжить у Нікуди
І ніколи
Шляху назад не знайде.
Бо з ночі сієї хижої,
З нескінченного лабіринту,
Де клубочиться дим,
З мертвого міста,
Яке пускає паростки
У серцях,
Немає виходу.
І як ступиш туди,
У пітьму
З блідими вогнями,
Що не відкидають тіней,
Що гіпнотизують,
Ламають волю
І ведуть за собою,
То залишишся там
Назавжди.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місто мороку
PoesiaПориньте крізь морок і пітьму у моторошні, містичні сни, де невідомі істоти наспівують рядки дивних пісень, що й стали основою для віршів. У порожніх будинках, що їх поглинає степ і пустка, чути відгомін древніх ритуалів. Шепіт нічного вітру розмовл...
