Бийся до кінця!/Fight to the end!

Несподівані гості

Юнги її побачив, то відійшов від мене.

- Шо ви робите? - запитала вона з несподіванки.

- Нічого. - сказав Юнги - Ти чого прибігла?

- Там якийсь хлопець прийшов, шукає Халей. - сказала дівчина.

- Хто? - запитала я.

- Незнаю. - відповіла вона.

- Так, йдемо. - сказав Юнги.

   І ми пішли, коли ми прийшли то побачили Чимина і Техена.

- О Чимин, давно не бачились. - нагло сказав Юнги.

- І тобі не хворать. - сказав Чимин - Де Халей?

   А я в цей момент була за спиною у Юнги.

- Нащо вона тобі? - запитав Юнги.

- Не твоє діло. Просто скажи де вона. - сказав Чимин.

- Я шо должен, тобі казати? - запитав Юнги.

- Канешно шо да. - відповів Чимин.

- А я не хочу казати. - сказав Юнги.

- То ти зараз скажеш. - сказав Чимин і підійшов до Юнги і вдарив його.

   Я тоді стояла заді, і коли поняла шо Юнги вдарили то я вийшла.

- Я тут, шо ти хочеш? - з невпевненістю запитала я.

- Ти сама знаєш. - сказав Чимин, підійшов і взяв мене за руку.

- Е, ти куди її береш? - запитав Юнги, коли побачив як Чимин взяв мене за руку.

   А потім і сам мене взяв за другу руку.

- До себе забираю. - з посмішкою сказав Чимин.

- Так у тебе є Квонсуа. - сказав Юнги все ще тримаючи мою другу руку.

- Хто? Вона? - запитав Чимин - Я її навіть не люблю.

- То чого ти з нею? - запитав Юнги.

- Слухай Юнги. відпусти її, і ми спокійно підемо. - сказав Чимин.

- Не. Вона моя! - сказав Юнги і різко потягнув мене за руку.

   І за милі секунди я опиниласяв руках у Юнги. Він тримав мене за талію і дивився мені прямо в очі. Я йому теж дивилася в очі. Потім він мене поставив і повів до Чонгука з Хосоком.

- Так хлопці довіряю вам Халей. - сказав Юнги і поставив мене коло хлопців.

- Добре. - сказав Хосок.

   І Юнги пішов до Чимина. Вони почали розбиратися, як тут Техен відійшов поговорити по телефону. А після повернувся з іншим лицем.

- Чимин, нам треба йти. - сказав Техен.

- Чого? - запитав Чимин.

   Техен, лише показав пальцем на годинник, і Чимин відразу ж помінявся на лиці.

- Я з тобою пізніше розберуся. - сказав Чимин.

- Ой і добре. - сказав Юнги - Тільки не забудь!

   І Чимин з Техеном пішли. А гості і дальше тусувалися, вони видно не хотіли влазити не в своє діло.
   Юнги в розлюченому стані, сів на диван. А хлопці до нього, я теж сіла біля них.

- Юнги, чого ти так взбісився? - запитав Хосок.

- Та... Просто є в нас там одне діло. - відповів Юнги.

- З Чимином? - запитала я.

- Да. - відповів Юнги.

- Даже і питати не буду. - сказав Чонгук.

- Ладно, тусуємося дальше. - сказав Юнги.

- Ви то да, але я йду додому. - сказала я і встала.

- То я тебе проведу. - сказав Юнги і теж встав.

- Та я і сама дійду. - сказала я.

- Не спор з старшими. - сказав Юнги.

- Я не спорю. - сказала я.

- То все, пішли. - сказав Юнги і підійшов до мене - Я зараз вернусь.

- Добре. - сказали хлопці.

   А ми пішли. Всю дорогу ми мовчали. Через хвилин 15 ми були коло мого дому. Ми зупинилися.

- Дякую шо провів мене. - сказала я.

- Та це мені в радість. - сказав Юнги.

   З пару секунд ми неловко стояли, а потім я обняла Юнги.

- Дякую що з хлопцями допомагаєте мені. - сказала я коли обнімала Юнги.

   Він напевне був в шоці. Але після я відчула руки на плечах. Ми так простояли з хвилину. Потім я відійшла.

- Ладно. Я піду додому. - сказала я.

- Пока. - сказав Юнги.

- Пока. - сказала я.

   І я зайшла в дім, а Юнги пішов. Я подивилася на годинник, там було 22:00. Я трохи злякалася, бо тато інколи раніше приходив. Але тата вдома не було.
   Я поїла і лягла спати.