(Драміона) Поклик Серця[18+]

Глава 16

Pov Герміона Грейнджер
Вже рівно тиждень я стараюся ні з ким не спілкуватися. В мене було бажання кохати лише його, але як завжди це була лише дурнувата гра. Він зруйнував моє життя. Мені весь час погано і я весь час зла на нього. З того момента, коли я розчарувалася в Драко, він переконав мене, що це лише підступний план Темного Лорда. План. Ніколи не любила плани, адже вони все руйнують.

Я вже годину згадую його обличчя, дурнуваті насмішки, сильні руки. Він покохав мене. А чи я його? Я не могла більше лежати і думати. Мені потрібно було щось зробити. І це "щось" було пов'язане зі мною і з моїми чарами. Я витягнула з плаща паличку і взмахнула її в повітря. Одразу побачила хмарку в якій я побачила його. Він геть не змінився. Це лише тиждень! Зараз він блукав коридорами в пошукав відповіді.

В мене не залишалося сил більше лежати і тому я схопила плащ і паличку і рушила по коридорам. Натягнула на голову капюшон, щоб мене ніхто не впізнав. Невдовзі я почула, як хтось розмовляв, я скрилася за стінкою і побачила темний силует Драко з Снейпом.

— Що ти вже задумав? - викрикнув Снейп, тримаючи комір хлопця, прижатим до стінки.

— Не ваше діло! Відпустіть мене! - почав кричати він.

— Я відпущу. Але спочатку хочу почути відповідь, - сказав Снейп.

— Я все одно не розкажу. Скоро все зміниться і ніхто не буде тут вчитися, - сказав розлючений Драко від чого серце з жалося.

Снейп пару секунд дивився на нього, а тоді відпустив і відійшов назад. Драко поправив одяг.

— Драко, я хочу захистити тебе. Я дав обітницю! Ти маєш почути мене, - сказав Снейп.

Драко не збирався слухати його і це було видно. Я не могла повірити в те, що побачила і почула. Він знову щось задумав, але що? Темний Лорд хоче захопити Хогвартс чи що? Чорт! Я не знаю.

— Мені байдуже на вашу допомогу. Я сам це зроблю. Сам. І ніхто мені не заважатиме, - сказав хлопець.

— Он як. Тоді бажаю тобі сил з цим впоратись, адже ти такий слабак як твій нікчемний батько, - він розгнівав Драко від чого опинився притиснутим до стінки.

— Не смійте говорити таке про нього... Ви ніхто.

Драко відпустив його. І пішов по коридору направляючи в мою сторону. Я одразу схопила його за руку і потягла на себе. Він опинився впритул до мого обличчя. За довгий час, я побачила його чорні очі і таке знайоме біле волосся. Він усміхнувся і приклав свою руку на мою шию. Стиснув її і нахилився до моїх вуст.