В полоні твого кохання

Частина третя

- Ну, добре. Бувай! - сказав Чонґук і направився до дверей.

Раптом двері пролітають всю вітальню, а Чонґук пригає на Гвен, щоб захистити і вони разом прокочуються за холодильник.

В квартиру дівчини вриваються незнайомі їй люди в чорному з чорними противогазами й кидають баночки з якимись речовинами.

Хлопець вирішує не гаяти час, і знайшовши мотузку поміж якихось речей починає обв'язувати себе та Гвен.

Люди в чорному зникають, а вони тим часом спускаються по балкону вниз із 8-го поверху.

Зараз же і Гвен, і Чонґук їдуть до дому хлопця, щоб взяти необхідні їм речі.
Що саме вони мають взяти дівчина не знає. Але що вона точно знає, так це те, що потрібно слухати хлопця, який зараз поряд з нею.

- Тримай! - сказав Чонґук, кинувши дівчині пістолет.
- Але я не вмію цим користуватись...
- Це неважливо! Головне, щоб він був при тобі!
- Д...добре. Чекай, що це взагалі було? - нарешті зрозуміла ситуацію Гвен.
- Мене відстежили дуже погані люди, які тепер і на тебе полювати будуть! - спокійно як ніколи відповів він і зарядив черговий пістолет.
- І на мене? Не може такого бути! Ти взагалі здавався просто самозакоханим егоїстом, але не бандитом!
- Самозакоханим?! - здається хлопець навіть не розумів своєї поведінки в університеті.
- Так! Саме так! А тепер я дізналася, що ти хороший грабіжник-бандит!
- За те це краще за самозакоханого егоїста!
- В якійсь мірі так! Добре, давай мені ще зброї. Я все таки займаюсь тхеквондо!
- Справді? Тоді мені не доведеться тебе цьому навчати! Тільки от певно стрільба й метання потурбує,- знов наближається.
- Здається в нас по плану не інтим, а врятування наших життів! - сказала Гвен і гордо підняла голову.

Хлопець відійшов та хитро посміхнувся.
- Та ти в нас прямо зациклюєшся на головному!
- Ага, тоооо, може дасиш ще зброї?

Південна Корея. Сеул. 16:56
- Куди ми їдемо, Чонґук? - спитала стурбована Гвен.
- Подалі від Сеулу. Доречі, я твої документи захопив, то тепер тобі немає про що турбуватись,- знов посміхнувся.
- Дякую. Ти завжди такий веселий?
- Тобі не подобається?
- Ні-ні, звичайно подобається! Просто стало цікаво...
- Я...я втратив свою напарницю по справах. Її звали Ліза. Така радісна й щаслива. Вона завжди казала мені всміхатися, радіти всьому і всім. Але пізніше її вбили...Для мене це стало важкою обставиною. Та тепер, тепер я повинен слідувати її проханню, адже...
- Вона була не просто напарницею, так? - перебила Гвен.

Дівчині зараз було жаль хлопця, в якого таки ледь-ледь не текли сльози.

- Так...

- Перестаємо сумувати й направляємось подалі від Сеулу! Ми зможемо це зробити...так, а що ми маємо зробити?
- Для усунення цих хлопців, ми повинні усунути їх головокомандувача. Його ім'я - Лі. Наркобарон. Найголовніший наркобарон всієї Кореї. Завтра в Пусані, він влаштує бал, тому наступного ранку, ми підіймаємось як найраніше, щоб знайти нам обом наряди та гарні приладдя для бою,- продовжив він.
- Здається, що це буде не просто...

Пусан. 21:43
- Чонґук, а нам обов'язково його саме завтра ловити? - спитала Гвен, яка ледь доповзла до готельного номера.
- Ні, але треба спробувати всі варіанти! Лягай спати!
- Але в мене немає піжами...
- В нижній білизні спи!
- Як?! Ти ж зі мною в однім номері!
- І що?
- Ти взагалі здурів? Ми ще й взагалі-то в однім ліжку спимо!
- Я не буду дивитись!
- Ти краще б дав свою футболку!
- Ну добре, тримай.
- Дякую. А в чому будеш спати ти?
Гвен первдягнулась і побачила перед собою Чонґука. Не просто того хлопця, а напів голого. Та яке напів голого, він був в трусах і... просто в трусах...
- Я буду спати в цьому!
- Чонґук!
- Надобраніч!
- Ти знущаєшся?!