В полоні твого кохання

Частина п'ята

Шанхай 11:12
- Чонґук, а чому ми прилетіли в Шанхай?
- А чому ти мене питаєш вже після того, як ми прилетіли, знайшли готель і поселились в ньому?
- Не знаю. То чому сюди?
- Ну, тут буде проводитись перший продаж наркотиків...
- І коли він?
- Через тиждень! - відповів хлопець і направився в душ.
- А чому ми прилетіли зараз?
- Бо тобі потрібно навчитися стрільбі та метанню,- крикнув Чонґук із душу.

На цьому розмова закінчилась і після Чонґука в душ пішла Гвен.

Шанхай 18:32
- Ну, думаю на сьогодні все! Ти пройшла практику новачка в стрільбі! - сказав Чонґук і забрав пістолет у Гвен.
- Добре.
- А тепер метання, на це піде лише година...
- От блін!

Шанхай. 00:08
- Ти ж казав, що лише година! - звернулась до хлопця Гвен, яка щойно глянула на годинник.
- Ну це було буквально.
- Чон Чонґук, тиз котушок злетів. Я зараз тобі наваляю!
- Добре, спробуй. Але ми підемо в тренувальну залу!
- Гаразд, там буде ще краще видно, як я надеру тобі зад!
- Справді? Добре, побачимо.

Ну взагалі сили в них були майже рівні. Чонґук просто чоловічої статі, тому мав переваги.

Удар від Гвен, блок від Чонґука.
Удар від Чонґука, блок від Гвен.

Взагалі хлопець піддавався їй. Не може він перемогти у дівчини, джентельмен хрєнов...

Ось так би й пройшов весь час до ранку, якби не сталось дещо...

Під час атаки журавля, насправді то був горобець і взагалі не крутий, бо вони почали вести себе як малі діти, Чонґук впав на Гвен.

- Зараз ти якийсь не сміливий, не такий як тоді,- сказала лежача під хлопцем Гвен.
- Нууу, можливо! Доречі, вибач мені за той випадок, просто Техйон, падло загадав дещо не таке бажання...
- Ясно!

І ось цей момент. Їх губи бажають переплестись в поцілунку, взагалі-то як і власники цих губ, але він розуміє що зближення в цей час неприпустиме. Тому попри всі голоси, які так і говорили:
"Чонґук, мерщій! Це твій шанс!"
Хлопець відвернувся від лиця Гвен і піднявся з неї.

"Я спалилась!"- крутилось в голові дівчини.

Це була правда, адже саме вона перша протягнулась до нього.

Шанхай. 08:09
- Гвен, може схожимо в кафе?
- Можна.
- Тожі одягайся! - Чонґук усміхнувся й пішов одягати пальто.

Зараз на вулиці 14 листопада, тому герої вдягають теплий одяг.

В кафе вони замовили каву й солодощі. Поки замовлення готувалось, хлопець вирішив почати розмову.

- Гвен, рівно через шість днів, ми перехопимо кейс з наркотиками й вб'ємо Лі. Тоді наша справа закінчиться й ми розійдемось. Ти будеш щаслива? - трохи невпевнено спитав він.

Гвен мовчала. Вона опустила голову. Потім глянула у вікно й подивилась на пару в кафе навпроти.

- Не знаю...

- Я теж,- він поглянув у блакитні очі дівчини.

Гвен подарувала хлопцеві щиру посмішку.

Принесли замовлення, тож влни обоє почали знищувати їжу, запихаючи її за щоки.

Шанхай. 21:21
- Що ж на сьогодні тренування завершено! Можеш йти спати.
Дівчина впала на ліжко й почала швидко засинати.

Раптом вона відчуває як хтось її накриває. Гвен відразу здогадалась хто це.

Чонґук поцілував її в лоб, і незнаючи що вона не спить, сказав:
- Ти схожа на неї. І знаєш, я мрію щоб ти стала мені теж не просто другом і напарницею. Але в нас такі обставини, що я не можу допустити нашого зближення, адже якщо вб'ють когось із нас, то боляче буде іншому від втрати. А тому кого вб'ють буде буде боляче спостерігати за цим з неба...

По щоці Ґука скотилась самотня тепла сльза і впала на підлогу.

Хлопець хотів вийти прогулятися, але його зупинила фраза дівчини.
- Тому я й відповіла, що не знаю...