В полоні твого кохання

Частина шоста

Хлопець підійшов до Гвен і поцілував її. Дівчина відповіла взаїмністю. Він почав повільно знімати її футболку, слідуючи пальцями по кожному міліметру тіла. Гвен тим часом зняла футболку з хлопця й кинула в невідомому напрямку. За нею пішли й джинси хлопця та щорти дівчини.

Поцілунки поглиблювались, білизна щезала, бордові сліди залишались на шиях та ключицях...

6 днів потому. 20:59
- Гвен, будь обачною! - сказав Чонґук.
- Я постараюсь, але якщо не вийде, то поховай мене гідно! - посмішка і дівчина готується до вбивства того чоловіка.
- Ще мені трупів не вистачало,- також посміхнувся хлопець і поцілував дівчину. Тепер вони разом готуються.

Зброя, різні ножі, пістолети, автомати. Аж мурашки по шкірі. Але не в цих людей. Гвен і Чонґук ніби серійні вбивці, що прийняли чергове завдання і збираються його виконати.

За цей шанхайський тиждень Гвен навчилася майже всього від Чонґука. Він допомагав їй у всьому, підтримував і веселив. Тож тепер дівчина найбільше боїться втратити хлопця, який вселяв у неї віру і сили. В голові крутиться фраза: "Якщо хтось з нас помре, то буде боляче іншому, від втрати. А тому кого не стане, буде боляче дивитись на це з неба..."

А от Чонґук був спокійний, наче нічого й не сталось.

22:00
- Містере Лі, я готовий обміняти гроші на наркотики, а ви? - спитав чоловік у чорному пальто, з капелюхом на голові та в шкіряних рукавичках.
- Як ніколи! - відповів Лі.

Тепер чоловіки обмінюються кейсами й тиснуть один одному руки.

Раптом в руку Лі, яка тримала кейс, влучає куля і чемоданчик опиняється на землі.

Охорона обступає його й починає відстрілюватись.

Чонґук та Гвен виходять із засіток та починають стріляти в ціль. Вона забирає кейс, як раптом...

Чонґук направляє ствол на Гвен.

- Що ти робиш? - питає дівчина, яка зовсім не розуміє такої ситуації.
- Те, що повинен зробити! Віддай кейс!
- Чонґук, що на тебе найшло?
- Віддай кейс!
- Чонґук...
Хлопець вистрілив у повітря.
Гвен протягнула кейс йому, а поки по її щоках пройшли діамантові краплини...

- Хороша дівчинка! Тримай тату.
- Лі твій батько?
- Так, та тебе це вже не стосується!

З автомобілю Лі вийшла дівчина, років 20-ти. Одягнена вона була вургально, ніби якась хвойда.

- Оппа, ти вже закінчив? - спитала вона по всій видимості у Чонґука.
- Так, Ліз, я все!

Чонґук повернувся до неї й притягнувши за талію поцілував.

Гвен зараз відчувала неймовірно сильну біль, тож просто впала на холодний асфальт і дала волю сльозам. Все було брехнею. Вона три тижні була використана цим паскудником. Своє життя, про яке розповів їй, хлопець вигадав. Хіба так можна?

- Як ти міг? - прошептала вона.

- Я можу все! Тим паче тепер в мене є і наркота і гроші, тож бувай!

- Навіщо тобі тоді була я? - знову запитала дівчина.

- Просто, щоб розважитись. Що б я мав робити цілих три тижні?

- Пішов ти! - крикнула вона й піднявшись з землі, побігла до готелю.

Звідти вона забрала свої документи, за допомогою яких дісталася Сеулу.