В полоні твого кохання

Частина восьма

Сеул. Ранок. 10:21
Гвен розбудив дзвінок телефону про сповіщення від Діо.

Вибач, Гвен, але я так не можу. Бувай.

Дівчина нічого не зрозуміла, тому подумавши що це такий розіграш, продовжила сон.

- Флоро, а що вчора сталося? Бо я просто дзвоню до Діо, який мені написав, що так не може і "бувай", а він не бере телефону,- звернулася дівчина до Флори.
- А ти не пам'ятаєш?
- Ні.
- Вчора, коли ти напилася, дівчинко моя, то почала кричати на ввесь клуб, що досі кохаєш Чонґука, досі не можеш його забути. Навіть цілувала його фотки.
- Тому Діо не...
- Саме так! А зараз чао, бо до мене предки дзвонять. Па-па...

Що ж так важко? Діо тепер не буде в її житті, а Чонґук повертається?

Попросивши пробачення у хлопця й пояснивши йому всю ситуацію, дівчина вимкнула телефон і вирішила піти прогулятися по улюбленому парку.

Тим часом Чонґук разом зі своєю бандою, (в прямому сенсі), складає план по пограбуванню чергової цілі.

(Не знаю шо вони там грабуюють, мені не дали підглянути!)

Він все працював бандитом, як і раніше. Єдине, що змінювалось, так це хвойди, з якими він проводив час лише заради сексу.

А вчорашнє смс він написав, щоб знову погратися з почуттями і самою Гвен. Йому було плювати на те, що відчує бідна дівчина, йому хотілося ще одної іграшки.

А коли він дізнався, що вона тут... його серце зіжжалось? Важко зрозуміти, що і серце внього є... Але це було так. Інколи цей хлопчина відчував свою вину в тому, що накоїв. Він перевертав усі речі в кімнаті й спускав свою злість на кому попаде. А далі йшов розважатись з іншими дівчатами з клубів і борделів...