Закохана в Мафіозі

Розшук

Коли Даніель закрив двері на ключ і кудись пішов, я сіла на широке підвіконня і спостерігала що відбувається за вікном...

Ден сім в машину і виїхав з подвір'я будинку. Мене злила сама ситуація! Я в будинку людини від якої можна очікувати що завгодно, і навіщо я тільки втекла? Вже пройшла доба з мого зникнення. Я впевнена що мене вже шукають і сподіваюсь що найдуть...

Від лиця Дена (Даніеля)

Я поїхав в місто, щоб відволіктись і зібратись з думками, також в мене там я декілька невідкладних справ...

1 година по тому (в головному офісі)

Ось я сиджу в себе в кабінеті. Раптом я чую стук у двері й в кімнату зайшов один з моїх охоронців

- Містер, можна?

- Так, звісно.

- В мене погані новини! Це на рахунок Місіс Свонт!

Від того що я почув, мене чомусь кинуло в жар, а потім в холод, я не нажарт злякався за неї! вона могла витворити що завгодно...

- Що з нею? (сказав я наляканим голосом)

- З нею все добре, вона в будинку, з кімнати її ніхто не випускав! все як ви сказали, але....

- Кажи вже! (сказав я і підвищив тон)

- Анастасію Свонт об'явили в розшук! її шукають не тільки охорона її батька, але фактично всі патрулі нашого міста, і я підозрюю що в нас будуть дуже великі проблеми коли її найдуть в вашому будинку!

- Нічого страшного! нехай шукають! найдуть то найдуть! хоча я дуже сумніваюсь в цьому!

- містер, можливо я вмішуюсь куди мені не потрібно! Але я все-таки радив би вам вітпустити її поки не зайшло занадто далеко!

- Тримай свої поради при собі! ти забув хто я??? якщо зайдуть, зроблять гірше тільки собі!!!

- Так сер, пробачте! (після цих слів він вийшов)

Від лиця Насті

На вулиці вже стемніло, я досі не злазила з підвіконня. Вид з нього був просто чудовий! За вікном падав дощ, а на горизонті ще 10 хвилин тому заходило сонце...

Я довго думала над тим навіщо Даніель, тримає мене тут!?? Навіщо лякав мене зброєю?

Раптом я побачила що ворота відкрились і в наступну секунду заїхало авто Даніеля

Від лиця Дена (Даніелья)

Я був більш чим впевнений що нікому не вийде її знайти, але краще перестрахуватись. Я не хочу, щоб виникли конфлікти через вперте дівчисько...

Потрібно зробити так, щоб вона сама захотіла залишитись.

Я зайшов в будинок і направився в кімнату в якій була Настя. Коли я зайшов побачив таку картину (Анастасія сиділа на підвіконні й обіймала руками свої коліна, в наступну секунду вона подивилась на мене й обернула голову до вікна)

Я пройшов в кут кімнати й сів в крісло

- Не потрібно грати роль нещасної дівчинки в лапах якогось монстра! В мене є хороша пропозиція, а в тебе є вибір!

Вона знову подивилась на мені й опустила ноги з підвіконня обернулась до мене, даючи зрозуміти що готова слухати

- Тебе шукає вся Барселона, якщо ти зараз скажеш мені що хочеш піти, мої люди відвезуть тебе до дому, мені лишніх проблем не потрібно, тому силою тримати я тебе тут не буду!!! А якщо хочеш провести час яскраво і незабутньо, без контролю твого таточка!!! тоді залишайся! Все досить просто!

Від лиця Насті

Признаюсь чесно, його пропозиція досить цікава!!!

Та в мене чомусь дуже великий сумнів що він ось так просто дає шанс і вибір!!! Такі як він зазвичай такого не роблять.

- А в чому підступ???

Після моїх слів на його лиці виросла ухмилка, а погляд став якимось не зрозумілим

- Ну ти ж розумна дівчинка!!! Здогадайся сама!

- Даніель я не буду грати у твої ігри!

- А хіба я тобі це пропонував? я лише запитав чи ти хочеш залишитись тут зі мною, а ти вже придумала собі щось? Анастасія, такі як ти мене не цікавлять!!!

Мене зачепили його слова, ну що ж сам напросився!!!

Від лиця Дена (Даніеля)

Наступні її діє шокували мене, вона встала з підвізника і почала повільно підходити до мене, крок за кроком вона ставала все балище до мене. Коли вона була в притик біля мене я відхилився на зад, а вона поставила руки на ручки крісла і нахилилась в перед...

- А які, такі?

Хм дівчинці стало нудно, ну що ж пограємо...

- Подивись в дзеркало і зрозумієш (можливо це було грубо, але мені чомусь стало весело)

На мому лиці з'явилась ухмилка.

- Вже дивилась! І знаєш вона була досить симпатична, мила, з золотистими поглядом і ти її не вартий! їй далеко до тих пластмасових барбі яким від тебе потрібні лише гроші

Хим, а вона смілива, щоб ось так на пряму казати що я її не вартий

- Та не вже?

- Так! І знаєш ця дівчина не претендує на тебе!

Наші лиця були настільки близько що я відчував її дихання на своїх губах...

- І чому це???

- Її серце зайняте іншим!

А такого я не очікував! але на стільки я знаю що вона не зустрічається, хоча яка мені різниця, але все-таки цікаво! Я кого ця принцеса закохана, точно здається я згадав...

- Точно як я забув? Здається його звати Марк? я правий? Ти зараз, мабуть здивуєшся, але він використовував її всього лиш як кредитну карту!

Вона змінилась в лиці і вже хотіла відхилитись як я потягнув її за руки, а сам встав і посадив її на крісло, поклав руки так як це робила вона

- Що ти робиш?

- Тобі варто забути його!

- Я вже забула! (Сказала вона майже шепотом)

- Сумніваюсь! Але...

Вона не дала мені договорити й перебила мене

- Я хочу залишитись!

Я не очікував такого! Вона дивує мене кожну секунду...

Я посміхнувся і відсунувшись встав і зробив крок на зад

- Чудово! пішли?

- Куди?

- Ну по перше тобі потрібно поїсти тяму що ти так і не торкнулась до підносу! А в низу на нас вже чикає вечеря! а по друге там тобі привезли деякий одяг, переодягнешся і поїдемо розважатись! не варто тратити час!

- А куди поїдемо?

- Побачиш!