Бийся до кінця!/Fight to the end!

Не в школі

   А там таке почнеться.
   Ми дійшли до місця хлопців.

- Я сама дійду дальше, дякую Чимин. - сказала я.

- Чого? - запитав Чимин - Ще трохи.

   Він подивився на мене а потім зрозумів.

- Це через Юнги? - запитав Чимин.

   Я промовчала. А Чимин лише посміхнувся і поніс мене. Я коли зрозуміла шо він мене поніс, то сховала лице руками і притулилася до грудей Чимина. Щоб мене не впізнали.
   Але коли Чимин проходив, то його впізнали.

- Ей, Пак Чимин. Ти шо тут робиш? - запитав Чонгук, коли побачив Чимина.

- Я додому. - сказав Чимин і йшов.

- Так, стопе. - сказав Чонгук.

- Та залиш ти його. - сказав Юнги - Полюбому очередну шмару додому несе.

   Я коли почула, то мало не почала плакати. Думаю самі здогадаєтеся чого.

- А... Це... Ну... - казав Чонгук.

- Хай йде куди хоче. - сказав Юнги.

   І Чимин пішов дальше. Через 10 хвилин ми були коло моїх дверей. Чимин поставив мене і віддав сумку.

- Дякую. - сказала я.

- Солодких снів. - сказав Чимин.

- Тобі теж. - сказала я і зайшла в дім.

   А Чимин пішов додому. Я обробила ногу, поїла, повчила трохи уроки і лягла спати.

Настуний день.

   Я боялася йти до школи. А саме боялася побачити хлопців і шо будуть в класі говорити. Бо Чимин не упустить такої нагоди. Коли я прийшла на кухню. Не коли я прокульгала на кухню, то мене зустрів тато.

- А коли прийшла? - запитав тато і ставив страви на стіл.

- Десь о 19:00. - сказала я.

- Понятно. - сказав тато - А шо з ногою?

- Та вчора неудачно впала. - сказала  я і сіла за стіл.

- А сильно болить? - запитав тато.

- Є таке. - сказала я.

- То залишайся вдома. А то ще на фізкультурі більше буде боліти. - сказав тато і сів їсти.

- Дякую тату. - сказала я.

   Ми поїли і я пішла в свою кімнату. Я переодягнулася в домашню одежу. А саме в лосіни темно сині і наділа теплу кофту сірого кольору. Волосся розчісала і зробила хвостик.
   О 12:00 мій тато пішов на роботу і прийти має о 20 годині вечора. Коли тато пішов то я лягла поспати. Як десь через 10 хвилин чую шо стукають в двері. І не просто стук, а якийсь безумний стук, який не переставав стукати, поки я не підійшла і гримнула рукою об двері. Стук затих.
   Просто я не витримала і гримнула рукою. Напевне той хто стукав то злякався. Я не хотіла двері відкривати. Але було цікаво хто так стукав. Трохи роздумуючи я все таки не відкрила двері і пішла дальше спати.
   Я поспала приблизно з 2 години, після вирішила потанцювати. Нога вже не боліла. Я хотіла танцювати, але до мене знову постукали я подивилася на годинник, там було 15:26.  На цей раз, я у вікно подивилася і побачила там... Чимина?!
    Ну я відкрила. Навіть не знаю чого.

- Привіт! - сказав Чимин коли побачив мене.

- Привіт. - сказала я з здивуванням.

- Чого в школі не була? - запитав Чимин.

- Та через ногу. - сказала я - То, проходь раз прийшов.

- Дякую, кстаті я купив печеньки. - сказав Чимин і зайшов.

- Йдемо в кухню. - сказала я.

   Я закрила і пішла в кухню. А Чимин роззувся і пішов за мною. Він прийшов, а я підійшла до плити.

- Тобі чай чи каву? - запитала я.

- Каву. - сказав Чимин і сів за стіл.

- О, я тоже. - сказала я і підійшла до кавоварки.

   Через хвилин 5 ми сіли пити каву і їсти печеньки. Я згадала про телефон в кімнаті.

- Я зараз прийду. - сказала я і встала.

- Окей. - сказав Чимин.

   Я пішла в свою кімнату.