Вина невинного

7

Якийсь лісок що було дивно, як вони жили в місті. Зараз доволі темно, тому він не розгледів до кінця і повернувся до Чіміна що усміхається дивлячись на розгублену моську Чона
-Досить бути таким милим. Виходім ми приїхали- Чон знову розгубився і думав, що йому причулося, але напевно ні, бо це все є реальність. То якого фіга Чімін так з ним розмовляє, що не так? Але все таки він вийшов з машини поглядаючи на місцевість. Навкруг є ліс, вже темно тому він здається якимось чорним і моторошним. Але якось дивно що вони тут опинилися в такому страшному місці. Але Чім тільки усміхається підходячи до багажника. Відкривши він взяв два пледи і став біля Чона
-Пішли за мною- а той не довірливо на нього поглянув. Чімін закотивши очі підходить ближче та усміхаючись бере за руку
-Не довіряєш мені?- Чім дивиться пильно у вічі і шукає емоції брюнета, а той дивиться якось не зрозуміло і не довірливо та видихає. От що йому сказати він і гадки не має. От що він мусить робити. Він не хоче ризикувати і казати що довіряє щоб думав Чімін що насправді довіряє, бо він не хоче брехати йому, бо бачить справжні емоції блондина тому і не хоче. Але він і не хоче ризикувати і своїми емоції, але якщо нагадати свова Пака що він буде боягузом то путається. Тому видихнувши він на мить закрив очі але потім відкривши він погялнув у низ і побачив що Чім тримає його міцно за руку тому він трохи лякається, бо він це нікому не дозволяє, але потім заспокоюється, принаймі старається. Чімін побачив зміни емоцій коли Чон опустив погляд на руки тому міцніше стиснув долоньку брюнета підштовхуючи ближче до довіри. Чонгук поглянув пильно в очі Чіміна шукаючи якийсь підступний план чи насмішку, але бачить всі емоції тому видихнувши у відповідь стискає долоню Чіміна, на що той дивується і усміхається щиро
-Ходім- і Чімін потягнув за руку Чона в середину лісу. Вони йшли тихо але долоні зігрівало неабияке тепло що й загалом зігрівало душу. Вони йшли якимось заростями тому старалися бути обережним. Але дорога була не довга тому вони швидко добралися до місця. За деревами показалося те місце і Чонгук зупинився відкриваючи широко рот від красоти. Він цінить такі місця тому і завжди милується цим. Посередині неабиякої красоти озеро, що здавалося посеред лісу дуже тихим, але зараз коли темно то здається і моторошним, але своєї краси не втрачає. Дерева відображалися в озері, а ще й хмаринки та деякі зірки, що світили в небі. Місяця було не видно, але це не портило атмосферу ночі. Поряд з озером були дві колоди, тому Чім потягнув його туди і коли присіли подав плед і навіть доміг накритися. Точніше накрив тільки плечі і той також повторив те саме. Зараз вони насолоджуються звуками природи. Принаймі декілька хвилин. Пташки співають свою вечірню пісню, а вода інколи рухаються від пориву вітру чи від того, що падають листя, зараз же осінь. Атмосфера природи така прекрасна, що можна милуватися нею вічно, але Чімін нарушив тишину видихом і поглядом
-Чонгук. Ти довірився мені?- питає окуратно той, а Чон дивується і дивиться в даль. Чонгук через свою гордість ледь переступив, але зумів
-Чімін-  каже серйозно він,- можливо й довірився тому потрібно бути окуратним і тобі й мені
-Тобі не потібно бути окуратним. Просто довіритися, а все решту я зроблю сам повір- усміхається той,- крім того я звісно не зраджу й таке інше. Я буду з тобою чесний тож будь собою- Чім повернувся до нього поглянувши у вічі і той у відповідь також
-Але я..
-Тільки без але-серйозно каже блондин- ти для мене дорога людина- Чонгук розширив очі. Обана. Вже він чув ці слова від Шуги про Техьона. Капець. Тільки не кажіть до це теж саме, не можливо він надіється, що це не так. Але чомусь так зрадницько спалахують щоки і тому він відвертаєься в другу сторону
-Не кажи дурниць
-Я не кажу- і Чімін повертає до себе його лице за підборіддя і у брюнета ступор. Йде все не по його плану. Чому це так? Це не може бути так. Не треба
-Ти справді дорогий для мене. Тому прошу довірся, бо знай, я завжди буду рядом- це знову удар по серцю. Не вже він проситься у ті тенета у ту клітку в душі, що зробив Чонгук. Не вже він згадує слова Шуги щоб когось підпустили. Не може бути це так. Тому він відвертається знову. Але Чімін усміхається чи то умиляється. І тому приближається до його вуха
-Знай, я так швидко не відчеплюся- і він встає
-Гаразд холодно робиться. Тому поїхали додому- і Чонгук шивдко підвівся не дивлячись у сторону блондина