Закохана в Мафіозі

Ось це так зустріч!

Вечір був в самому розпалі. Стоянка наповнювалась дорогими авто, в залі ресторану безліч багато багатих людей, кругом люди які можуть дозволити собі все! Коли я пройшов в зал, мене одразу зустрів мій друг...

- Даніель! (сказав він і обійняв мене)

- Родріго!

- Давно не бачились!

- Так, давненько

- Сьогодні буде прекрасний вечір! Я познайомлю тебе з одною дівчиною! Я підписав з нею контракт не давно, признаюсь, це було не легко! Дівчина просто бомба, ще та штучка! Правда вона на мене не повилась, але це дрібниці!

- Ха ну так, дрібниці! ( Усміхнувшись сказав я)

- Так, ну все! Я тобі тут душу відкриваю, а ти як завжди жартуєш! А можливо тобі вдасця її підципити? Ти ж в нас сам Даніель Джеймс!

- Родріго сьогодні я прийшов сюди не за цим!

- Та добре, добре! Але просто познайомитись можна, вірно?

- Добре, подивимось!

Ми розійшлись і я пішов всередину зали...

Від лиця Насті

Вечер був просто чудовим. Мене декілька раз запросили на танець, я зустріла багато знайомих, після ще одного танцю я вирішила трішки випити...

Я підійшла до фуршетного столу, взявши бокал шампанського я стала спостерігати за всіма пристуніми в залі.

- Доброго вечора! (сказав не знайомий для мене чоловік)

- Доброго!

- Це ви дочка містера Свонт?

- Так! (сказала я і посміхнулась йому)

- Що ж, радий познайомитись! Від вас давно не було жодних новин! Лише сьогодні рано побачив вас на обкладенці глянцю! (Сказав він з посмішкою)

- Так, я давненько не виходила на публіку!

- Ви тут самі?

- Ні, з охороною!

- Я не про це, я не помітив з вами вашого кавалера!

- Сьогодні я сама!

Від лиця Дена (Даніель)

Я стояв в кінці зали спостерігаючи за людьми! Хтось танцював, хтось спілкувався. Я вирішив трішки, подихати свіжим повітрям і направився на вихід. Я майже вийшов, але почув до болі знайомий голос.

-Сьогодні я сама!

Коли я обернувся, помітив симпатичну дівчину! Вона стояла і спілкувалась з якимось чоловіком. Я думав що мені почулось! Але вона знову заговорила.

- Сьогодні чудовий вечір! (Якби я не знав що Насті більше не має, я б подумав що це вона)В цієї дівчини дуже схожий голос...

- Сер, можна вас на хвилинку? (мовив мій охоронець)

- Так, пішли!

Ми вийшли на терасу.

- Сер, сьогодні мені повідомили дуже цікаву інформацію, але я не наважився її вам сказати поки не був, впевнений в цьому!

- Щось серйозне?

- Так, це на рахунок Місіс Свонт, сер вона не загинула! Сьогодні рано, вона вийшла на зв'язок з журналістами! (Він протягнув мені журнал) Де на обкладенці була вона, Настя! Та коли я прочитав заголовок, в моїй голові все перемішалось!

Анастасія Свонт повернулась!!! Тепер вже власницею фірми свого батька!!!

Настя жива! Я знав!

- Сер, я не знаю навіщо, але вам збрехали!

Я згадав голос дівчини яка нагадала мені Настю, чорт! Це і є вона, я впевнений в цьому! Різко розвернувшись я попрямував в зал. Я довго шукав Настю поглядом, аж поки не помітив її. Вона виходила з зали на протилежну терасу.

Я йшов за нею. Коли вона підійшла до поруччя, я зупинився. Вона набирала чийсь номер у свому телефоні.

- Готуйте авто, я втомилась, хочу до дому! За 30 хвилин вийду!

Від лиця Насті

Коли я завершила розмову з охороною, хотіла подзвонити ще татові, але мене відволік голос за моєю спиною...

- Настя? (Коли я обернулась я зустрілась з холодним поглядом, цей погляд я впізнаю з тисячів! Даніель! Мене кинуло в жар, а потім в холод, мені потрібно негайно піти. Я не хочу говорити з ним!)

Коли я майже вийшла, Даніель схопив мене за лікоть і обернув до себе.

- Настя!

- Пусти! Я не хочу бачити тебе (я брехала самій собі)

- Навіщо ти так? Знала б ти, що я пережив!

- Що пережив? (Злосно й одночасно здивовано сказала я)

- Ти жартуєш? (я побачила злість в його очах, він сильніше стиснув мою руку)

- Пусти, мені боляче!

- Нам потрібно поговорити!

- Про що? Я зробила все як ти хотів! Я зникла з твого життя! Чого ти ще хочеш? (крізь сльози сказала я і вирвалась з його рук)

- Я не розумію тебе!

- Ну так, звісно! В тебе таких як я багато! Мабуть, забуваєш що кому писав!

- Що писав?

- Записка, ти забув як передав мені її коли я була в лікарні?

- Я нічого не передавав! (Крикнув розсерджено він)

Я дістала записку зі своєї сумки й протягнула йому. Не знаю навіщо! Але вона завжди була поряд зі мною!

Від лиця Дена (Даніеля)

Коли я прочитав лист який вона мені дала я був здивований! Я не розумію що відбувається! Це був лист від мене! Але я його не писав! Я взагалі перший раз його бачу!

- Настя, цей лист не від мене! Я б ніколи не сказав тобі таке!!! (Моєї злості не було кінця)

- Я більше не повірю жодному твому слову! (Прошепотіла вона)

Вона розвернулась і хотіла піти, але я знову зупинив її!

- Я не відпущу тебе знову!

- Даніель, скоро тут буде моя охорона!

- Мені байдуже! Ти поїдеш зі мною, по своїй волі, або проти неї! Я хочу показати тобі дещо!

- Ні Даніель, Ні! Більше не буде, так як ти хочеш!

- Настя ти розумієш що нас двох обманули!

- Ні, Даніель більше не має нас! Є ти і є я!

- Ти повинна мені повірити! Будь ласка! Просто повір, прошу!

- Добре! Я поїду з тобою, але це буде наша остання зустріч!

- Добре! але я сумніваюсь, що ти захочеш цього! Після того, як побачиш все на власні очі!

Ми вийшли з ресторану...

- Місіс Свонт? (мовив охоронець Насті)

- Все добре! Їдьте в готель! Я поїду з Деном!

- Добре міс.

Ми сіли в моє авто і виїхали на цвинтар. Настя і я зняли маски, тепер я міг краще роздивитись її, за цей час я був готовий віддати все, щоб хоч раз побачити її знову, а зараз вони сидить тут, поряд зі мною.

- Куди ми їдемо (сказала вона перевівши погляд на мене)

- На цвинтар!

- Ти божевільний? Навіщо?

- Побачиш!

Вона витягнула з сумки телефон і хотіла подзвонити комусь, але не встигла, я вирвав його з її рук.

- Даніель, віддай!

- Не варто хвилюватись! Тобі нічого не загрожує! Довірся мені!

- Я вже довірилась один раз! З мене досить!

- Будь ласка!

Вона видихнула зі злості й обернулась до вікна. Ось ми вже на місті, я вийшов з авто, і обійшовши його з іншої сторони, відкрив дверки, протягуючи Насті руку. Вона не прийняла її, і вийшла сама. Ми йшли в кінець цвинтарю, Настя довго мовчала, але потім нарушила тишау!

- Даніель, що ми робимо тут в ночі? ( Сказала пошепки вона)

- Потерпи ще трішки!

- Моя охорона почне шукати мене, якщо я не передзвоню за 30 хвилин! Так що, щоб ти там не надумав, це погана ідея!

- Ти, думаєш що я здатний зробити тобі боляче? (я різко встав, і обернувся до неї, від не очікування Настя стукнулась в мене)

- Думаю ні! (Сказала не думаючи вона, ну хоч це мене радує)


- Ну ось і добре! Ми прийшли!

Від лиця Насті

Я не розуміла що ми тут робимо, на цвинтарі ще й в ночі. Але коли Даніель показав рукою в сторону, я прийшла в ще більший шок, в моїй голові все змішалось. Там була могила, моя Могила! На хресті висіла табличка (Анастасія Свонт, ти завжди будиш у наших серцях) На могилі було багато білих троянд...

- Мені сказали що ти загинула! Кожен день я приносив тобі білі троянди. Після мого переїзду це робили мої люди, я переїхав тому що не зміг забути тебе, я відчував свою вину! В день твоїх похоронів я стояв тут на колінах, я просив пробачення в тебе, тоді я просидів тут до заходу сонця! Кожен день я прокидався з думкою про те, що мені немає сенсу жити! Я кожен день говорив собі (Це твоя вина Даніель! Це ти винен!) Я зненавидів себе! Того хто вистрілив в тебе я жорстоко покарав. Я пам'ятаю цей день, я і твій батько були тут двоє. Труна був закритий, тоді я не звернув на це увагу, а зараз розумію. Нас двох обманули!

В моїй голові все змішалось, я до останнього не вірила що це все не сон. Та здається пазл починається складатись. Фальшивий лист, моя підставна смерть...але навіщо?

На моїх очах почали з'являтись сльози. Навіщо батьки так зі мною? Вони завжди робили як хотіли, але цього разу вони перейшли межу!

Я різко обернулась і обійняла Даніель який стояв в притик до мене...

- Даніель я повірила їм! (сказала крізь сльози я)

- Все буде добре! Я більше не відпущу тебе!

Я відхилилась від Дена і спіймала його погляд...

- Мені терміново потрібно до дому!

- Добре, але я полечу з тобою!

- Гаразд, але мені потрібно повідомити охорону!

Він протягнув мені мій телефон, і я одразу набрала на дисплеї номер телефону головного охоронця

- Так міс!?

- Майкл, я личу до дому з Даніельом Джеймсом! Ви летіть на мому літаку, зустрінемось в Парижі!

- Добре місіс Свонт.

4 години поспіль (Париж)

Від лиця Дена (Даніель)

На виході з аеропорту нас зустріла моя охорона. Настя йшла поряд зі мною не відпускаючи мою руку, а ні на секунду...

- Доброго вечора Даніель!!! (Сказав мій водій відкриваючи задні дверки мого авто)

- Доброго! (відповів я і ми з Настою сіли в авто)

Пройшло близько 20 хвилин, ми їхали в повній тиші.

- Настя??? (вона обернула голову до мене, я зустрів її погляд який був для мене не зрозумілим)

- Що?

- З тобою все гаразд???

- Не знаю, ми зараз приїдемо до дому, а що потім?

- Що ти маєш на увазі?

- Мені потрібно поговорити з батьками! Потрібно все обговорити!

- Так, ми обов'язково все обговоримо і все налагодиться! Я зараз дуже злюсь на твоїх батьків, але я не хочу, щоб ти це робила! Вони просто хотіли зробити краще для тебе.

- Я знаю!