Закохана в Мафіозі

Повернення

Від лиця Насті

За 15 хвилин кортеж Даніеля заїхав на подвір'я мого будинку. Коли ми вийшли з авто нас одразу зустрів мій дворецький.

- Доброго вечора міс!

- Доброго, Джордж в мене до тебе прохання!

- Слухаю!

- Запроси моїх батьків до нас на сніданок!

- Так місіс Свонт! На цьому все?

- Поки що все!

Ми з Даном зайшли в будинок.

- Будиш вечеряти? (Запитала я)

- Ні..

- Тоді, думаю варто піти спати! Завтра важкий день!

- Так пішли!

Даніелю підготували кімнату не оподалік від моєї. Я прийняла ванну і пішла спати. Як виявилось заснути було не легко! Я безконечно думала про те як батькам вийшло провернути це все? А головне навіщо??? З тими думками я заснула.

Від лиця Дена (Даніель)

Я проснувся від якогось шуму... Вставши з ліжка я направився до дверей, вийшовши з кімнати я одразу пішов на шум. Він лунав десь з низу, це були чиїсь кроки, а потім глухий удар, як ніби щось впало. Я не зауважив охорону на коридорах, тому одразу дістав зброю яка зі мною завжди. Я встав перед закритими дверми, і знову глухий удар, я вже хотів зайти в кімнату, але в наступну секунду з цієї кімнати пролунали прекрасні ноти фортепіано. Я заховав зброю і легенько відчинив двері. Я старався зайти безшумно...

Від лиця Насті

Я сиділа в пустій кімнаті, де було лише фортепіано. Я часто грала, це допомагало мені позбутись думок!

Та раптом я почула шорох за своєю спиною. В наступну секунду я перестаю грати і завмираю на місті...

- Даніель?

У відповідь лише звук кроків...

- Не зупиняйся! Зіграй ще! (Попросив пошепки Ден)

На мому лиці виросла посмішка, я знову розпочала поволі натискати на клавіши. Даніель підійшов до вікна і дивився кудись в даль.

20 хвилин по тому

Я завершила грати й вставши з крісла, почала повільно підходити до Дена. Та коли я була зовсім близько він потягнув мене за руку і поставив перед собою притиснувши до підвіконня. Я спіймала його темний погляд, він був як завжди не зрозумілим для мене.

- Даніель... (Він не дав мені сказати ні слова і нагнувшись поцілував мене)

Від лиця Дена (Даніель)

Як довго я чекав на це. Моя Настя зараз тут, поруч зі мною!!! Така маленька, тендітна, ніжна, її мені ніхто не замінить. Вона особлива! Зараз я розумію що хочу провести з нею все своє життя!

Я відхилився і подивитися в її золотисті очі в яких хочеться потонути!

- Настя, ти змінила мене! Я загубив самого себе, ти єдина за кого я хвилююсь! За яку готовий зробити все! Я хочу, щоб ти була зі мною завжди!

- Даніель (Прошепотіла вона)

- Настя я люблю тебе! (вона посміхнулась мені, її погляд був наповнений емоціями)

- А я тебе!!! (сказала вона і поцілувала мене)

Від лиця Насті (7 година ранку)

Я прокинулась в теплих обіймах Даніеля! Розплющивши очі я почала згадувати що відбулось вчора. Я подивилась на Дена який ще міцно спав. На мому лиці з'явилась посмішка, але коли я згадала яка розмова мене очікує за сніданком мій настрій змінився. Вставши з ліжка я пішла у ванну, прийнявши душ я переодягнулась і повернулась в кімнату... Але Даніеля там не було.

Я одразу спустилась в низ, де зустріла прислугу.

- Доброго ранку міс!

- Доброго, ти не бачила Даніеля?

- Він поїхав хвилин 5 назад!

- Куди?

- Сказав що скоро повернися! Просив передати вам ось це! (Вона протягнула мені якусь записку)

- Дякую!

- Міс, ваші батьки будуть за 30 хвилин!

- Гаразд.

Я пішла на кухню і присівши за стіл почала читати лист.

Доброго ранку, я скоро повернусь, не сумуй!!! В мене до тебе прохання! Не сварись з батьками! Все буде добре! О 8:30 буду!!!

Я посміхнулась сама собі...Даніел у свому репертуарі))) З моїх роздумів мене вивів голос батьків.

- Доброго рану люба! (Мовили вони одночасно)

- Доброго (сказала я з посмішкою й обійняла їх)

- Як долетіла? (запитав батько)

- Чудово! Прошу до столу.

Ми снідали в тишені, але мама перервала це...

- Доню, а як там Барселона? Що нового? (Запитала з цікавістю вона)

Ну ось час настав! Сказала я сама собі й глибоко вдихнула набралась сміливості почати розмову...

-Барселона дуже змінилась! Бал пройшов чудово! Я знайшла старого друга нашої сім'ї! (в по думках я ухильнулась сама собі) - Ми прогулялись з ним нічним містом, він розповів мені багато цікавого!

- Он як? (усміхнувся батько) - І як і хто це?

- Я! (почувся грубий, впевнений голос Даніеля. Я перевела погляд на годинник на стіні. Хм 8:30 Ден у своєму репертуарі) Він повільно підійшов до нас і сів поряд біля мене, на лиці мами з'явилось здивування, а на лиці тата шок і злість.!

- Сподіваюсь я не запізнився? (сказав Даніель з посмішкою подивився на мене)

- Ні, ти вчасно! (Посміхнулась я йому) - Мама, тато, сподіваюсь ми пам'ятаєте Даніеля Джеймса!

- Як його забути? (Запитала мама) - Навіщо ти тут? Ти кинув мою доньку! Вона страждала такий довгий час, і це все через тебе!

- Перепрошую місіс Свонт, а ви впевнені що я кинув вашу доньку?

- Люба нам вже час (сказав мій батько, таке враження що він хоче уникнути цієї розмови)

- Ні, ми не можемо піти! Поки він тут я і кроку не зроблю! Вона знову попадеться в його пастку!

- Як ви могли так легко обманути свою доньку? Поховати її, як? (Даніель перейшов на крик)

Коли тато спіймав мій погляд, голосно видихнув і взяв руку моєї мами

- Як це поховали? Ти що таке говориш? (запитала стривожено мама)

- Я говорю про фальшиву могилу Насті в Барселоні!

Я вирішила більше не мовчати...

- Навіщо? Для чого ви придумали це все? Фальшивий лист, фальшива могила? Я не розумію вас!

Мама перевела погляд на батька

- Ти знаєш про що говорить Настя? (тато лише мовчки кивнув головою)

- Я зараз все поясню! (Сказав тихо він)

- Так, будь ласка! (Сказав Даніель)

- Коли Настя була в лікарні я підробив фальшивий лист від Даніеля, тобі я сказав що він кинув нашу доньку! Ти б не погодилась на все це! (Батько подивився на маму) - Для Даніеля я влаштував фальшиві похорони Насті!!! Я боявсь, поряд з ним вона була в не безпеці...

- Вам вже час! (сказала я крізь сльози й вставши зі столу направилась в кімнату)