Бийся до кінця!/Fight to the end!

Прогулянка

Тата я попередила, подзвонивши. І я пішла гуляти.Направилася я до школи. Не знаю чому? Але напевне тому що, мені в ній завжди добре. Є місце де потанцювати, відпочити та інше. Та і красиво.
   Через 15 хвилин я прийшла до школи, піднявшись на кришу, я вирішила потанцювати. Знайшла потрібний танець. Тихий, весняний вечір, віяв легкий вітер. Тому і танець такий. Ніжні, плавні рухи, котрі зливалися з вітром. Спокійна музика, але стиль залишається ритмічним - Hip-hop. Я пробула там хвилин 30, після чого вирішила відпочити. Сіла і сперлася об стіну. Коли сіла, то через 5 хвилин почула якісь крики, виголоси, було похоже на бійку, чи ще щось.
   З цікавості я пішла подивитися шо там таке, але не влазити не в моє діло. Я спустилася з криши і направилася в сторону де лунали голоса. Це виявилося близько школи, біля кафе. Поруч з школою, було побудоване красиве кафе. А між школою і кафе був провулок. Я виглянула з угла і побачила, як билися хлопці. Я була в шоці.
   Тому що билися Чимин з Техеном, против, Юнги і Хосока. Я дивилася як вони билися. Мені тоді було однаково на їх всіх. Але було дивно, тому що не було Чонгука. Коли я так подумала, то мене ззаду злякав Чонгук.

- Чого дивишся? - запитав Чонгук.

- А? - сказала я і обернулася, я спочатку і не замітила як до мене говорили, напевне була зайнята переглядом як билися хлопці - Чонгук! - сказала я вже злякавшись, побачивши хлопця і закрилася за угол щоб хлопці не почули.

- Е, ти чого кричиш? - запитав Чонгук.

- То чого лякаєш? - запитала я.

- Я не лякаю. - сказав Чонгук - Я просто підійшов попитати.

- Я бачу як ти питаєш. - сказала я.

- Будеш знати. - сказав Чонгук.

- Ага. - сказала я - А чого ти тут?

- В мене до тебе теж саме питання. - сказав Чонгук.

- Я просто гуляла. - відповіла я.

- А я тоже гуляю. - сказав Чонгук.

   Після він подивився на хлопців а потім на мене.

- Не хочеш помішати їм? - запитав Чонгук.

- З чого б це? - запитала я.

- А того. - сказав Чонгук.

   Я подивилася на нього і в мене мелькнула чудова ідея.

- Добре. Як скажеш. - казала я з посмішкою.

- А чого ти так посміхаєшся? - запитав Чонгук.

   Я пішла до хлопців, зупинилася біля них. Вони не звертаючи на мене уваги, все ще билися.

- Заспокоїлися! - крикнула я.

   Хлопці коли почули, то розійшлися і подивилися на мене.

- А ти чого тут? - запитав Юнги.

- Тобі не всеодно? - запитала я і підійшла до Юнги ближче - По Чимина звісно ж. - сказала я і провелася по грудях Юнги.

   Я обернулася і підійшла до Чимина. Я розуміла який Юнги злий, але чому? Він  же напевне мене вже не любить.

- Пішли? - запитала я у Чимина, а перед тим взяла його під руку.

- П-пішли. - відповів мені Чимин.

   Я з Чимином і Техеном направилися в сторону парка, котрий був біля школи.

- Чого ти взагалі тут? - запитав Чимин.

- Да, і чого заступилася? - додав Техен.

- Я просто гуляла і коли почула крики, то пішла на крики, от і натрапила на вас. - відповіла я - А заступилась через те що, мене Юнги взагалі нів що не ставить. Хоча да, ставить.

- І за кого? - запитав Чимин.

- За дівчину, яка дуже любить поспілкуватися з різними хлопцями. - сказала я.

- Типу? - запитав Чимин.

- Та за шлюху він її ставить. Так я зрозумів? - запитав Техен.

- На жаль, так Техен. - відповіла я.

  Ми вже дійшли до лавочки і сіли на неї.

- Не можу понять. Спочатку він до тебе ставився добре, а тепер ось так. - сказав Чимин.

- А ти хіба не навпаки зі мною? - запитала я.

- Звісно ж ні. - сказав Чимин з гордою посмішкою.

- А ти, Техен. - сказала я і повернулася в його сторону (бо я сиділа посередині хлопців) - Такий ж самий?

- Якщо ми добре дружимо, то так. - сказав Техен - Але я більш добрий і чесний.

- Типу, чесний? - запитала я.

- Ну якщо наприклад: Дівчина, красива мені каже що любить мене, то я відразу кажу чесну їй відповідь. - сказав Техен - Короче, брехати не стану, так часу більше потрачу.

- Понятно. Для тебе: Час - це гроші. Так же? - запитала я.

- В якомусь сенсі так. - відповів Техен.

   Я озирнулася назад і побачила...