Вина невинного

Бонус

    Чімін подзвонив Юнгі, щоб приїхав сюди, а він попробує спуститися з Чонгуком.

   Чім піднімається з колін, що вже затерпли і пробує підняти за лікті брюнета, у якого досі сльози, але він плаче тихо, наче заспокоюючи себе.
Блондин тримає за плечі Чона та йде рядом з ним, але коли спускаються сходами, що є дуже вузькі, він йде перший тягнучи за руку і за собою хлопця, який чомусь дивиться в низ.

  Невже сонце таки не дозволило здатися, невже я продовжу жити, невже я продовжую жити нарешті щасливо?

  Тоді коли вони були на середині шляху, то Юнгі з Техьоном приїхали, і зразу виходячи підбігають до вишки, але вони не йшли на сходи, а вже чекали, як сюди прийдуть хлопці. Юнгі зразу помітив сльози Чона і став в ступор, а ще дуже злякався і у нього перший раз душа в п'ятки впала, а Техьон вже нічого не розуміє чекаючи від інших пояснення.
Тоді коли вони пішли і стали біля хлопців, то Юнгі швидко приблизився до Чона дивлячись у заплакані очі і наче хоче спитати: "Що сталося?", тільки блондин випереджає його.
Він досі тримав за руку брюнета і відчував, як він трясеться, тому погладивши пальцем по його долоні, блондин окуратно до себе притягнув ближче обнімаючи уже другою рукою за талію.

-Йому потрібно заспокоїтися, а ще чогось поїсти

Чім усміхається дивлячись на Чонгука який вже не плаче, але інколи всхлипує, щоб заспокоїти себе вже до кінця. Юнгі киває і йде з Те до машини, але різко зупиняється дивлячись на Пака

-Ми закажемо їду і чекатимемо біля твого будинку- Чім киває усміхнувшись і сам направився з Чонгуком до машини.

Він посадив його на переднє сидіння, щоб бачити, як брюнет. І крім того він не хоче його одного залишати на задньому сидінні.

Чім завів мотор і вони вийхали звідси, і це наче поїхати у нове життя. Якесь таке відчуття наче це море заглушило біль і забрало байдужість Чонгука, наче це місце його оживило, чи переродило. Це місце стало значним у житті двох хлопців. Вони їхали мовчки, поки Чон перший не заговорив. Він перебирає руками кінець толстовки і дивиться в низ, але говорить:

-Мені потрібно потім до мами поїхати- каже серйозно Чон, а Чім дивиться на нього кратькома, бо потрібно слідкувати за дорогою.

-Ну я в неї був- каже правду Чім, щоб не було у них не досказаності.

Чонгук розширивши очі поглянув на Чіміна