Бийся до кінця!/Fight to the end!

Новина!!!

- Доброго дня. - сказав вчитель.

- Доброго дня. - сказав весь клас.

- Сьогодні в нас поповнення в класі. - сказав вчитель.

Всі звісно ж були зацікавлені.

- Заходь. - сказав вчитель в сторону учня котрий стояв біля дверей.

Учень зайшов в клас і став біля вчителя. Ми побачили красивого високого хлопця, з чорним волоссям, з карими очима, які просвічувалися через стеклишко його очків і з красивою посмішкою.

- Привіт! Я Ким НамДжун, тепер я ваш новий однокласник. Думаю ми здружимся. - сказав хлопець.

- Сідай за вільну парту. - сказав вчитель - І ми розпочнемо урок.

НамДжун сів за вільну парту, котра стояла в першому ряду біля вчителя. Урок минув нормально. За нього я зрозуміла шо Ким НамДжун дуже розумний і красномовний. Деколи кому не зрозуміло, то він може пояснити по "нашій мові", тоді всім зрозуміло. Напевне він всім в класі сподобався, навіть КвонСуА.
На перервах він читав книги. Це було так красиво. Деколи лучи сонця попадали то на книгу, то на хлопця, він ще добре знає іноземну мову. Настала велика перерва, але я залишилася в класі, там ще були, Чимин, Техен і Ким НамДжун - новенький, який в котре читав книгу.
Але в клас заходить секретарка директора.

- Ли Халей. - сказала вона.

- Да. - сказала я і подивилася на неї.

- Зайди будь ласка до директора в кабінет. - сказала вона.

- Добре. Зараз прийду. - сказала я.

І вона пішла, я подивилася на хлопців.

- От шо ти вже вчверила? - запитав Чимин.

- Я сама не знаю. - сказала я.

- А чого він буде тебе визивати? - запитав Чимин.

- Замовкни. - сказав Техен - Хай вона йде. Якщо ти дійсно нічого не зробила, то тобі немає чого боятися.

- Окей, я йду. - сказала я і пішла.

Прийшовши до кабінету директора я зустріла секретарку.

- Ли Халей, директор чекає в себе. - сказала вона.

- Дякую. - сказала я і зайшла в кабінет до директора - Добрий день. Кликали мене?

- Так. Сідай. - сказав директор і показав мені на крісло.

   Я пішла і сіла.

- Я викликав тебе, бо в мене є до тебе пропозиція. - сказав директор.

- Яка? - зацікавлено запитала я.

- Ти дуже любиш танці, так? - запитав директор.

- Так. - відповіла я.

- Так ось, ми опитали учнів з 9 по 11 класи, і 16 з опитаних теж хочуть танцювальний колектив. - сказав директор.

   Я трохи здивувалася. Але слухала далі.

- Тоді я організую такий колектив. І так як я більше чув про тебе та твої танці від опитуваних, то будеш головною в колективі і будеш вчити їх танцях. - сказав директор.

- Дякую! - сказала я.

- Через 4 тижні в нас свято і в його план ми впишемо... 2 виступи танцю. Підготуєш 2? - запитав директор.

- Да, звісно. - відповіла я.

- Але для цього ми зробимо міні спортзал, шоб вам було зручніше танцювати. - сказав директор.

- А де? - запитала я.

- Близько біля спорт. зала, де кладовка, там є пуста кімната, ось там ми і зробимо ремонт. - сказав директор.

- О, да. Там я раз була але добре запам'ятала і да це місце підходить. - сказала я.

- Тоді після уроків тобе секретарка забере і все покаже і розповість про ремонт. - сказав директор.

- Дякую! Дуже дякую вам! - сказала я.

- Будь здорова. Тепер вільна. - сказав директор.

- Дякую! - сказала я і вийшла з кабінету.

   Після з ВЕЛИКИМ настроєм пішла до хлопці, ні я побігла в клас до хлопців. Прибігши до хлопців я сіла на своє місце.

- Ти чого бігла? - запитав Чимин.

- Сказати... Вам... Дешо... - сказала я від отдишки.

- Ти спочатку віддихайся. - сказав Техен.

   Я лише кивнула головою. Пройшло пару секунд і я віддихалася.

- Короче. - сказала я - Знаєте біля спортивної кладовки є невеликий зал?

- Ну да. - відповіли хлопці.

- Так от, директор там робить ремонти і танцювальний колектив. - сказала я - Ще й до чого я там можна сказати головна.

- Ого! - сказав Чимин.

- То ти вже крута. - сказав Техен.

- Тільки блін... - сказала я.

- Шо? - запитав Чимин.

- Я забула запитати за одну людину. - сказала я.

- За кого? - запитав Чимин.

- Хосок. - сказала я - Як я знаю він тоже захоплюється танцями.

- Понятно. - сказав Чимин.

- І після уроків я піду з секретаркою вирішати яки робити ремонт. - сказала я - Аж не віриться.

- Але бачиш, може бути. - сказав Техен.

- Угу. - сказала я.

   Ми ще побули в класі і вже урок розпочався.