{ Недосяжний }

{Розділ 19}

Я проснувся від того, що на кухні хтось шумів. Я відкрив очі і не поняв де я але потім до мене дойшло.
Зліз я з ліжка і зразу пішов на шум.
-Я тебе збудив?
-Ну та.
-Ех, а я хотів тобі каву принести в ліжко.
-Ну добре, що незров того. По перше я не розумію цього і яб тебе від переляку вдарив, а по друге я ніколи не п'ю каву і кавові продукти.
-Оу це добре. А каву навіть зранку, або на заправці не п'єш?!
-Ніколи, в мене на то всьо алергія тай я не люлю кавові продукти.
-Буду знати.
Ми пішли збиратися. Коли я стояв вже біля зеркалка доробляє деякі штрихи в образі то я почув сильні руки в себе на талії. Мене притягнули до себе і впилася в мою шию.
-Ммм, Какаши відстань.
-Ні, всі мають знати, що ти Мій. - я обернувся до нього.
-Хто тобі таке сказав? Взагалі-то Я свій. - я показав йому язик. Він нагнувся до мене і поцілував. Коли ми відсторонитися він поправив піджак і надів маску.
-Пішли?
-Ага. - ми вийшли з квартири.
Коли ми розїхалися то я поїхав до Універу. Хотя дуже і дуже не хотів.
Першу пару я тупо поспав, так як і другу. Потім ми пішли на обід.
-Доречі ми з групою хочемо зібратися на вихідні. Ти як? - говорив Кіба з набитим ротом.
-Незнаю. Подивлюся які плани
-Ну ти як завжди. Добре скоро почнеться пара тому пішли.
-Доречі, а де Хіната?
-Та в неї якісь проблеми. Не хочу говорити.
-Ем, ясно.
Пара пройшла спокійно і вот я вже сідав на мотоцикл і їхати до дому як до мене підбігла  Сакура.
-Наруто! Стій.
-А, та? - я зробив саме пофігістичніше лице яке можна уявити.
-Треьа поговорити.
-Ну то говори.
-Я бачила як ти виходиш з будинку разом з Какаши.
-З якого ще будинку?
-Як з якого?! З його під'їзду.
-Класно. І, що мені від радощів скакати?
-Якщоти щераз підійжнещ до нього, то я... - вона не встигла так як в мене задзвонив телефон і на ньому вибили "Взрив💥"
„-Ало.
-Приїжай до мене, срочно!
-Окей виїжаю.„ - я положив трубку і подивився на Сакуру.
-Мені дуже буда важлива ця розмова але мені треба їхати. - я ухмильнувся завів мотузко і поїхав. А розоволоса там і дальше стояла з відкритим ротом.
Під'їхав я до Дейдр скоро і мені зразу відкрили.
-Ну і, що ти хочеш сказати? - ми вже сиділи на кухні пили чай.
-Карін, вона приходила до мене.
-І, що хотіла?!
-Розпитували чи правда тещо ти зустрічаєшся з Какаши.
-А ти, що?!
-Я сказа, що та. І послав її.
-Молодець. - на кухню зайшов Сасорі і Хідан які були на позитиві.
-І розумій я такий
-А ти «Я не причом!»
-Так і було. - вони Налили собі воду і тільки коли Дейдра стукнув Сасорі вони замітила нас.
-О привіт. Ми щось не побачили вас.
-Ми поняли. - Сасорі підійшов до Дейдри і обняв його зі спини а Хідан сів біля мене.
-Ви взагалі про, що говорили?
-Та так, про те як я встатив одно чувака на гонках. Він хотів бути керівником гонок які скоро будуть але я зайняв це місце!
-Ну р взагалі мощ! - ми ще довго сиділи але в мене задзвонив телефон. І на екрані вибило "Сіроволосий🤤"
Я встав зі стола і вийшов в корідор.
„-Ало?
-Ти де?
-В Дея, а, що?
-Ну хотів побачитися.
-То приїжай сюди. Адресу я тобі скину заодно і познайомився зі всіма близькими мені людьми.
-Окей.„
Я скинув йому адрес і вернувся до тих.  Попередив, що приїде Хатаке вони відриугавали спокійно.
  Ми посиділи пару хвилин і в двері подзвонили. А встав і пішов відкривати.
-Привіт. - Какаши позоду заїхав до дому ьо він був в гольфі-масці і простих чорних штанах а наверх джинсовка.
-Хелоу. - я зняв з нього маску поцілував і знов надів і ми пішли на кухню.
-Ну, що знайомимся. Дейдра це Какаши. Це Сасорі ну і Хідан. - я показав хто де і в наступний миг Дейдра стояв біля Какаши. Він десь такого росту як я тому він дивився на нього трохи з піднятою головою. Він рукав його щоки через маску. Дивився очі, піднімав руки прощупав. Оглянув його повністю і подивився на мене.
-Можеш залишати собі. - він усміхнувся і знов обернувся до Какаши який стояв вшоці.
-Ем..
-Незвважай це Дей він завжди робить якусь діч.
-Ясно. - ми сіли за стіл і Какаши скоро в не в розмову. І мені сподобалися тещо він найшов мову з такими близькими мені любими мову.
Ми розійшлися десь година друга і Затак заставив їхати з ним в машині. Приїхали ми до нього і зразу пішли в спальню.
-І як тобі мої психопати?
-Прекраісні. Дей взагалі шикарний. Некоден посміє так зробити. Всетки виявилося, що він згає де я працюю і хто я.
-Хах, повір він би так і на вулиці зробив.
-По розмові з ним я поняв. - ми посміялися. Ми ще довго обговорювали вечір і заснули. Доречі він дозволив завтра не йти мені в Універ. Ще пару днів я міг робити, що хочу, а тепер? Але мені підходить. Єдине поповоду чого він мені не зможе заборонити це гонки. Я цього не позволю. З такими думками я і заснув.
———————————-
Вибачайте за відсутність🥺♥️