(Драміона) Поклик Серця[18+]

Глава 17

Pov Герміона Грейнджер
Настав новий початок цієї історії. Від початку і до кінця. Ніхто не має права наказувати комусь щось робити. Тільки не Драко. Ні. Тільки не йому. Я вже забула як це бути поруч з ним. Як відчувати його пильний погляд на собі. Як бути в обіймах в його мужніх руках. Він завжди мав нагоду щось сказати мені чи подивитися якось з огидою. Я все бачила. І знала, що колись він все таки почне хоч трішки любити не тільки себе, а й когось іншого, когось близького. Шкода, що це кінець. І ні, не кінець історії, а кінець цим стосункам. Відродилася нова епоха Хогвартсу. Важкий шлях до війни та боротьби. Хто може перемогти Волан-де-Морта, як не Гаррі Поттер? Але він в цій історії як третя особа. А головний герой це - Я і Драко Малфой. Так, так дурість! Ми маємо перемогти його будь яким способом хоч який важкий він буде.

Справа не в цьому, хто головний герой, а справа в тому, що буде після того, як Темний Лорд буде знищеним? Дивне запитання. Хоч скільки часу минуло від його спотвореного обличчя, але ми маємо продумати план дій. І саме Драко, Гаррі, Джинні і навіть Рон мають продумати це. А я буду завжди на стороні добра, аніж зла як дехто.

Опускаю погляд на свої руки. Звісно це просто прикрий момент з Темним Лордом і Мінорою. Драко неподалік від мене і весь час щось прокручує в себе в голові. Мені навіть здається, що я весь час йому набридаю своїми словами. Зараз я мовчу і сижу на траві. Одяг завеликий на мене. І як його взагалі носить Белатрисса? Дивина й годі. Але зараз не про одяг, а про те, що я маю сказати йому. Так, ми переспали. Так, ми ніби кохали один одного. Але все не те. З такими темпами я взагалі почну думати, що я повна дура, якщо змогла покохати його.

— Нам потрібно переміститися в інше місце. Нас знайдуть. Грейнджер, ти чуєш мене? - за довгий час разом він заговорив і я мала повернутися в реальність. Подивилася на нього в темряві і не змогла приховати свого страху.

— І куди ти хочеш переміститися? - запитала я, адже було б по дурному перепитувати його ще раз.

— В мене є один варіант, але не знаю чи тобі він сподобається, - загадково відповів він.

— Кажи вже.

— В світ Маглів, - від почутого в мене очі зробилися як 5 копійок.

— До Маглів? Ти ж терпіти не можеш маглів, Малфой! - викрикнула я і вже піднялася на ноги.