{ Недосяжний }

{Розділ 20}

Ранок почався з того, що вде друга дня. Я піднявся з ліжка і пішов на кухню але Хатаке там не було і я пішов шукати його по хаті. І найшов його в кабінеті, ну кімнатки а виглядала як кабінет.
-Тм вже проснувся?
-Нє луначу. Що роби?
-Хах, та нічооо такого. По роботі дещо.
-Цікво. - я підійшов до нього і хотів сісти біля нього на крісло але він потягнув мене на себе і посадив собі на коліна і втілився мені в шию.
-Лоскотно, ха-ха ха-ха. - я почав риптаися але Какаши мене не відпускав, а просто відстав від шиї.
-Пішли їсти? - ми піднялися ну пішли обідати. Тут не буде якогось епіку.
Коли ми поїли то я нарешті взяв телефон в руки.  І побачив повідомлення від "Братела🔥" доречі надіслано було тільки п'ять хвилин тому тому він був ще в мережі.
„-Хелоу, зайнятий сьогодні?
-Тільки став. Впринципі ні. А що хотів?
-Та зустрітися. В мене просто на роботі немає зараз, що робити тому може зустрінемося?
-Та можна. Давай десь шоста?
-Та без б. В раменій.
-Конешно.„ - я відставив телефон і вернувся в кабінет до сіроволосого бо поки переписувався то він встиг піти. Я підійшов до нього зі спини але Хатаке не відірвався від монітору.
-І з ким ти так переписувався, що не замітив зо я до тебе говорив? - обіджиним голосом говорив Какаши. Це було мило.
-З Конохамару, хотів сьогодні з ним зустрітися.
-Це хто? Дуже знайоме імя.
-Друг який хоче ту землю, що і ти.
-А, і ти хочеш з ним зустрітися?!
-А чого я немаю? Це теж дуже важлива людина в мому житті. І мене не стосуються ваші робочі стосунки.
-Добре йди. 
-Ти не обіжаєшся?
-Ну можливо.
-А якщо так? - я сів до нього на коліна і вписався в його губи. Ти часом мої руки поповзли до його спортивних штанів в яких він зараз був. Я знягнув їх і почав волити рукою по його члену чере труси.
-Хе, а він вже готовий? - я усміхнувся і жав його і в цей момент з губ Хатаке ви лизнув протяжний стон.
Я спустився на коліна і зняв з нього труси. Рукою гладив і чув протяжні стони. А коли я взяв його в рот то Какаши вже був повний. Я почав ходити головою вперед і назад, жостко всмоктуючи. І через якийсь час в мій рот влилася солона маса. Я усміхнувся і встав х колін. І поцілував сіроволосого.
-Вже не обіжаєшся? - він просто усміхнувся і помахав головою.
-Вот і добре, а мені треба збиратися.
Так як і мене був дуже простий образ, прості чорні штани з цепами біла кофта і такіж кроси я взяв піджак Какаши який висів на вішалці гарно його вложив на собі і був довольний як це виглядає якраз в цей момент прийшов Хатке.
-І, що ми беремо мої речі?
-Такж ліпше ніж без нічого. Тай мені буле холодно бо свою коженку я забув в Дея. - я подивився на нього милим поглядом.
-Добре бери. - я усміхнувся підійшо в до нього ті поцілував.
-Все я пішов.
До раменої я досить скоро добрався і при вході побачив малину Конохамару. Значит він вже тут.  Я зайшов і побачив його за дільним столиком зразу направився туди.
-О нарешті.
-Ой іди ти. - ми заказали собі їсти і говорили про якусь діч. Але потім він почав дуже цікаву тему.
-Я дізгався, що ти зустрічаєшся з начальником фірми  "ChidoriKX".
-Ну і?
-Та нічого просто цікао чи це слухи, чи правда.
-Ну бачиш не слух. Доречі ти там когось маєш на примітні?
-Ні, взгалі нікого. Тай мені тільки двадцять буде тому я не переживаю. Мені більш важлива фірма.
-Ясно. Доречі хто тобі сказав?
-Карін, доречі будь з нею окуратніше вона багато чого може коли чогось хоче добитися.
-Ти звідки Карін знаєш?!
-Ну вона працює в пене в фірмі. Правда в Освку але зараз взяла відпуск і ми зустрілися  в ресторані.
-Ну прийдеться. - ми ще довго сиділи, а потім я попросив щоб він підкинув мене до Дея би треба забрати мотоцикл.
  До тих я не заходив бо дуже хотів до дому. В квартирі я набрав Хатке і вияснилося, що він на роботі тому зустрінемося ми тільки затра.
Вже завтра жовтень, і скоро мені двадцять навіть не віриться. Наскільки я старий. Ох куди пливе час.
Я погрущився в спогади коли мені стукало десять, в цей момент я вже майже рік жив в Орачімару
Я сидів в огромному особняку в іншії країні і чекав ту змію. Коли він прийшов то подарив мене торт привітав і сказав.
-Сьоодні в тебе вихідний встаки я тебе сильно люблю хотя своєю психічною. Доречі ти зможеш побавитися з Кабуто, а я буду зайнятий. - я в цей момент дуже зрадів томущо з Кабуто я бачився дуже рідко але ми з ним були близькими. Це був його плиміник в якого теж не було батьків.
Але через тиждень почався ад. Це в перше було, що мені ад тиждень не травмували психіку! Максимум було дві ночі.
З цим я і не замітив як вирубився і погрущився в світ морфей. І був дуже радий, що кошмар з Орачімару закінчився. Доречі після того як його пов'язали я кожного року тринадцятого жовтня приходжу до нього щоб розказати про тещо я живий і рухаюся дальше. І цей рік дуле не вийнятком. Знаєте він звісно був психом і робив мені фізично і морально дуже больно але він зробив мене готовим до всього тому всетки і крім ненавість до нього є і повага за тещо зробив мене сильним і тепер я не зможу зламатися бо він переломав все по пару раз. Вже хочу побачим його і розказати, що я найшов того з ким щасливий. Коли я до нього приходжу то я як на уроці психолога.
Доречі я ходу до нього тринадцятого томущо в рік коли я перший раз до нього пішов це була п'ятниця тринадцятого і він дуже любить ту дату тому я його порадував і прийшов імено тоді а потім це вже привичка. Всетки до нього буду йти п'ятий рік. Посадили його коли мені було чотирнадцять але він цілий рік лікувався а потім йооо вде перенесли в тюрму. І знаєте якби його випустили яб йому полюбас поміг хотя він зробив мені так багато проблем. 
Так я повністю вирубився.
—————————
Вибачте за відсутність🥺