Вона так солодко спить, незважаючи на настирливі промені сонця, які створюють візерунки на її обличчі. Я нічого не тямлю в мистецтві фотографії, але припустив, що буде гарно. Готову картину я підписав і залишив на тумбочці. Господи, яка ж вона красива. Я проводжу рукою по її м'якому волоссю, рум'яній щоці, витонченій шиї. Повільно, ледь торкаючись, щоб не розбудити. Її ніжно рожеві маленькі пухкі губи зваблюють мене, але я повинен тримати себе у руках, хоча, це в десятки разів важче – тепер, коли відчув ванільний присмак її вуст.
Сьома година ранку. Ми повернулися сюди дві години тому. Я мало спав, але мені і не хочеться. Я міг би приготувати смачний сніданок і цілий день лежати з нею в ліжку, дивлячись купу фільмів, з величезною мискою попкорну... Але мушу йти, аби не втратити можливість самостійного заробляти. Сподіваюся, мій план спрацює і це все не дарма. Має спрацювати. Я намагаюся закарбувати її образ в голові, легенько цілую в щоку і йду, тихенько зачинивши двері. Викликав таксі і попросив водія не зволікати, адже вже трохи спізнювався – відмінний привід мене звільнити. Пізніше мій телефон завібрував.
– Агов, надіюсь ти вже майже тут? – стурбовано питає товариш з роботи.
– Буду вдячний, якщо прикриєш мене, я в заторі.
– Я цим зараз і займаюся, але цей ідіот сьогодні не в гуморі, – шепоче Рей, – раджу прискоритися, зроблю все можливе.
Я вилітаю з машини, залишаючи таксисту чайові. Біжу до чорного ходу, швидко залітаю в роздягальню, роздягаюся і натягую форму, за мить до того, як мені захотілося смикнути за ручку і піти, мене зупинила гучна сварка:
– Негайно припини водити мене за ніс! Джонса немає на роботі, тому я його звільняю! – несамовито кричить старий Гаррі. На жаль, я йому не сподобався з самого початку.
– Та я вам кажу, що він хвилину тому пішов у зал, допомагає офіціантам, – переконує його Рей, обожнюю цього хлопця.
Отже, як мені потрапити в зал, не виходячи з роздягальні? Я озираюся навколо. Маленьке віконце, через яке майже неможливо пролізти. Майже. Хапаю стілець, відкриваю вікно, одягаю фартух і переодягаю сорочку, стаю на стілець і готуюсь до акробатичного номеру.
– Гаразд! Ти йдеш зі мною і якщо цього Джонса там немає, то я звільню вас обох! – останнє, що я чую, перш ніж втискаюсь у віконце і приземляюся на холодний твердий цемент.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomanceЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
