Розділ 10

843 101 26
                                    


Джеймс


– Я знала, що ти ніколи не запізнюєшся, – раптом мовить до болю знайомий голос, змушуючи моє серце на мить завмерти. – І покинь це, черепахи тут немає.

Усередині все затремтіло, руки похололи від нечуваного досі страху. Я відчуваю чиюсь присутність позаду себе, я знаю, що не сплутав би цей голос ні з яким іншим, але це все ілюзія. Це не може бути правдою. Еллі мертва – ось, де істина.

Я повільно підіймаюсь з землі, відчуваю кожен напружений м'яз свого тіла. Кров пульсує у скронях, дихання стає важким і неприємним завданням, а кулаки мимоволі стискаються, відчуваючи потенційну небезпеку.

Постать позаду мене стоїть, не видаючи жодного звуку. Вона терпляче чекає поки я розвернуся, але міцний страх окутав сталевими ланцюгами.

Минає ціла вічність, поки я дозволяю собі повернутися і поглянути на примару позаду мене.

Раптом всесвіт застиг на місці. Я стою спантеличений, витріщаючись на привид минулого. Невідомо як вдається стримати себе і не закричати, коли все тіло вкривається сиротами, а нутрощі от-от виваляться назовні.

Вона переді мною. Та, якою я марив стільки років. Так, яка переслідувала мене по всюди. Та, котрої зараз не має існувати. Вона має бути мертва, вона загинула в мене на руках. Мозок мене обманює і тепер я бачу те, що так давно мріяв побачити. Це не може бути правдою.

Думки губляться, розум не може знайти пояснення.

Примара перед моїми очима дуже схожа на неї, але це не може бути Еллі.

Я швидко хитаю головою зі сторони в сторону, бо так тіло хоче підтвердити свою зневіру, але постать тільки лукаво посміхається, не спускаючи з мене зелених очей.

– Гадаю, в тебе багато питань, – м'яко промовляє вона, без ноти тремтіння в голосі. – Я відповім на будь-яке із них. Але тут нас можуть побачити – це небезпечно.

Я не рушаю з місця, не промовляю жодного слова. Мої очі жадібно пожирають дівчину, намагаючись зрозуміти та логічно пояснити це.

Її волосся коротше і значно темніше ніж було. Стиль одягу теж не схожий на те, що колись носила Еллі: замість звичних суконь, на дівчині байкерська куртка, темні джинси та високі мартенси, що зашнуровуються спереду. Але парфуми мені знайомі, то й же запах жасмину і ванілі, який нерозривно поєднується в моїй пам'яті з Еллі.

Другий світанок опівночіWhere stories live. Discover now