На грані Ч/б Божественна гра

Найніжніший апокаліпсис 2

-Чому я маю вибирати? Що ти в дідька торочиш?-гаркнула Мія,-Як би ти не пручалася, я все одно знайду спосіб визволити Еліна!

Дівчина стисла лезо клинка ще сильніше.

-А він є, цілком простий, до речі,-усмішка на обличчі Еліна скривилася в характерний для Алана спосіб - презирливо й жорстоко,-Ти ніяк не добудеш мене з душі цього парубка, зате якщо запишеш це на уривку з Книги Вічності, який ти захопила з собою при втечі, то в мене не буде іншого вибору, ніж піти з нього. Та якщо напартачиш і напишеш щось типу "Аланія зникне з лиця землі", то шанс повернути твого хлопця чи врятувати світ від знищення буде втрачено назавжди, оскільки наслідки будуть занадто непередбачуваними.

-Послухай сюди!-Мія агресивно схопила демона за комір,- В-він не мій хлопець... п-поки що, мабуть... Він так казав?? (,,,-_-,,,)

-Ти лише це почула з моєї промови?!

Раптом, почувся тихий дзвін металу — і Еліна змело з місця, немов пилинку. Одразу по тім у поле зору вскочили якісь галасливі тіні.

-Міє! Міє, ми тут!! Ми прийшли за тобою!-дзвінкий голос Юкі пронизав тишу й наповнив її іскрами радості.

-Встигли...-радісно зітхнув Невін.

-Ти диви, очі згасли...Може привиділося? -прошепотіла йому Мей.

-Що ви тут робите?! Я ж сказала вам тікати якнайдалі, Едвіне!-розпачливо вигукнула Мія.

-Ми так і зробили. А тоді озброїлися, чим треба, і повернулися, бо ні демони, ні ангели не знають такого поняття, як "кинути друга в біді",-засяяв білими зубами Князь Темряви.

Срібноволоска озирнулася. Елін  стояв на колінах, із масивними  колодками з чорного металку, що обвилися довкола його рук та щиколоток. На оковах вимальовувались тьмяним золотавим світлом дивні знаки та ієрогліфи. З кайдан тяглися в різні боки масивні чорні ланцюги і вгризалися в бруківку, немов могутні корені.

-Ви притягнули з собою нашу єдину надію? Прямісінько до Алана в руки? - роздратовано процідила Мія.

-О, так,- окови Еліна раптово брязнули об кам'яні плити,-вони знайшли його. Я відчуваю....-застогнала Аланія,- Я відчуваю присутність цієї книги, вона гостро впивається між ребер мого простору! Хахаха!

-Хай хоч в печінки вгризається,-байдуже мовив Едвін, дістаючи щось зі своєї кишені,-Ці окови незнищенні, можуть стримати й найбільшу міць, що може існувати на цьому світі. Вони носять на собі тавро двох Королів, а отже, їх неможливо розбити, принаймні, за увесь час існування цього світу ніхто не спромігся. Алан не зможе дістатися до нас руками Еліна, отже, ти маєш досить часу, аби підписати цей клапоть і вигнати Алана до біса з того парубка.