На грані Ч/б Божественна гра

Найніжніший апокаліпсис 3

-Ти... Що ти зробила?- у двоїстому голосі Аланії забринів розгублений шок.

На мить завмерли всі. Невін і Юкі стояли з відвислими до землі щелепами, Мей приклала руку до розкритих вуст у німому здивуванні, тільки Едвінове обличчя залишилось незворушним. На ньому не читалося жоднісінької емоції, лиш глибинне замислене зосередження.

Клаптики затанцювали легкий вальс, підхоплені ніжним вихором вітру-леготу, той і не підозрював, що здійняв на своїх крилах. Несподівано почувся гучний тріск - і кожен із шматочків спалахнув сліпучим світлом, вибухнув яскравим червонястим полум'ям.

-Не чекала, суча дочко? - безмежна темінь Міїних очей, здавалося, жадібно впивалася червінню вогню, що забарвлював рубіновим горизонти чорного космосу в зіницях.

-Аха.... Ахаха!... Ахахахаа!! Це просто неймовірно!-зареготалася Аланія, побрязкуючи кайданами,-Ти й справді ось так знищила останній фрагмент? А ти дурніша, ніж я думала! Ахааа.... Книги Буття тепер не існує, а отже, ніякі її пророцтва вже не здійсняться! І ти сама, своїми власними кривими рученятами роздерла те останнє, що тебе могло би врятувати... Дивовижно... Славне поріддя в Джорджі, годі й казати!

Мію пересмикнуло.

-Заткнися. Просто замовкни вже!-процідила вона,-Дістали ви вже зі своїми пророцтвами, насмішками, флешбеками...

-Тобі як маріонетці долі, записаної в Книзі Буття, так і судилося жити,-лукавий погляд палив дівчину наскрізь,-Мишко....

-Тоді за волею Книги я тобі зараз в сраку гарбуза засуну. Годі вже гратися,- Мія виставила вперед лезо меча і наставила його на Еліна в кайданах,- Вставай, годі цього спектаклю.

-Міє, ці окови...-хотів було втрутитися Невін, та затнувся.

Все сталося в один змиг ока. Закутий демон підняв руки вгору - і земля задвигтіла в агонії. Довкола Еліна злетіли в повітря шматки землі й бруківки. Ланцюги, жалібно зойкнувши, розкришилися на дрібні блискучі уламки.

-Твоя воля битися з ним, та перед тим, як залишу вас двох на останній бій, просто хочу спитати. Чому ти обрала саме такий шлях, Міє Маґоні?-В очі срібноволоски зазирнула кривава пітьма.

-З причини, якої тобі ніколи не збагнути,-на обличчі Мії раптом розцвіла незвично ніжна, наскрізь зболена усмішка,-з надії.