{ Недосяжний }

{Розділ 29}

Подальші дні пройшло спокійно і вот знов вихідні. Сього я хочу поїхати до Гаари, а потім ми з Какаши хочемо поїхати в його загородний будинок він надходить в якомусь селі гороського типу десь в приділах Токіо.
Я вдягнув прості штани, оранживу кофту і такіж кроси з вітровкою, да за той тиждень похолодало. Щоб образ не виглядав таким пустим я надів чорний шкіряний пояс з цепами і чорниий шкіряний чокер з цепками. Пішов на перший поверх там сидів Хатаке і читав.
-Добрий ранок.
-Добрий, ти куда знов намилився?! - він підвів на мене погляд.
-Треба де куди з'їздити.
-Куда, я запитав!
-Ти биканул? До друга.
-Якого?! Ти казав, що я зі всі ми твоїми знайомими познайомив!
-Ти хочеш познайомитися з трупом? Якщо та то поїхали зі мною, якщо ні то сиди і не ари на мене! - Погляд Какаши змінився і я не хотів слухати його відповідей просто пішов.
Коли я їхав в мене крутилася одна думка «Якого, він повішив голос? Що я зробив?!» Так я і приїхав куди планував. Поставив мотоцикл біля входу взяв свічки і пішов до могили. Поміняв свічки і сів на лавку яка була біля того.
-Ех, вибач що не приходив ще з серпня. Було багато непонятної фігні. - відповідь було мовчання. Нащо я надіявся?
-Знаєш я згадою як справляв свої вісімнадцять. І зрозумів наскільки все помінялося з того року. Стільки сталося за той час поки я до тебе не приходив. Одна Щ новин я зустрічаюся з хлопцем. - я трохи промовчав і продовжив. - Сам в шоці. Цікаво щоб ти сказав як щоб був...був живий.
Пройшло десь пів години я просто мовчав, а потім знов почав говорити.
-Знаєш, я згадою ті часи і мені стає дуже-дуже больно. Хоть і я чорствів але завжди відавав я нашій компінії. Цікаво вони нависали тебе після похорон? Надіюся, що та але скорше всього нє. - я вздихнув став з лавки і трохи пройшовся, коли вернувся знов сів.
-Я чомусь впевниний якби я був не живий, а ти та то тиб теж до мене приходив. Хотя може і ні. Можливо б ти мене забув і не хотів би згадувати але я чому не хочу в це вірити. Я дуже надіюся щоб ти приходив. Знаєш це дуже смішно я говорю тобі нажаль не живому, щоб будо якби не див я. Запутано...дуже запутано.
Я ще дость довго там пробув але вже ставало дуже холодно стільки часу сидіти на вулиці.
-Вибач Но Собака але мені вже холодн тому буду прощатися. Надіюся мені вийде приїхати до тебе осінню. - я розвернувся і пішов до мотоцикла. Поки їхав згадував як я провів свої вісімнадцять.
Це був сонячний день але біло волосному було не до того. Ціле своє день народження він провів біля труни свого ліпшого друга бо не міг таку подію святкувати без нього. В вечір за ним приїха Дейдра і забрав в клуб, щоб хоть якось відсвяткувати повнолітя Наруто. Його треба було сильно залити, щоб Лис зміг розслабитися і піти веселитися.
Так я доїхав до дому. Коли я зайшов то поняв що Кріс персонажу нікого немає точніше немає Хатке. І де його носять? Хотя серівно я на ного обіджиний.
Я сидів в кімнат і читав якусь книжку яку взяв в бібліотеці як туди зайшов Какаши з огромним будинком роз і коробкою солдати. Він підійшов до мене і вручив це.
-Вибачай, я зранку був знервований вот і на тебе наарав.
-Вибачаю, але на майбутнє говорю так легко я не вибачу. - я усміхнувся і все прийняв. Обняв його і ми злилися в поцілунку. Коли зайкінчилрся повітря ми розірвали і я сів на крісло.
-Давай вставай, треба їхати бо так вже після обіду.
-Ну поїхали. - я заскочив в кімнату взяв на завтра одяг і ми пішли до машини.
Дорогою я займався різною фігньою.
-Сірко. Доречі туди їхати?
-Десь годину, півтора.
-Хех, ясно. - дальше я вирубився.
Я проснувся коли ми вже заїхали, будинки були всі дуже прості але ми проїхали вже майже все і заїхали на троп ну в лісі, а вже там я побачив маленьки акуратний будиночок.
Він був зроблений з темного дерева і стікала ще був присутній камінь. Був він мініатюрний і одно кімнатки, вона була теж в темний тонах так як і маленька кухня. Біля будинку зразу стояла бісєтку на яку треба було піднятися вона теж була достт меленька і зроблена в темних тонах. Все виглядало дуже акуратно і шикарно. Будинок був окружений декоративними камінчиками і з того виходила дорога а все решто окружали дерева. Якщо спуститися по тропі то можна було дійти до річки.
-Тут, дуже гарно.
-Пасіба, дуже довго думав яким його зробити.
-Дойшов ти до правильного висновку. - сееез маску я побачив як він усміхнувся і ми пішли в середину.
Ми поїли і пішли в бісєтку. Виявляється там можна було щей подивитися фільм. Так як були дуже піздно і миб нічого не робили то вирішили щось подивилися. Наш вибір впав на фентезі і ми вмостилися дивитися. Виявляється тут багато чого було до фільму тому я постійно, щось жував.
Коли фільм закінчився то вде була пізні ніч і ми пішли спати.
-Знай, я тебе завтра збуджу якщо ти не станеш рано.
-Оу, ти злий. Завтра ще вихідний тому я хочу поспати. - я показав йому язик і накрився.
Ранок мій почався з того, що буда тільки восьма але на вулиці арали птахи. Какаши стояв біля плити і щось готував. Він обернувся до мене і усміхнувся.
-Я якраз думав тебе будити.
-Яб вбив тебе. І зараз тих птахів вб'ю. Чого вони мене будять?!
-Бо це природа і ліс. - я вздихнув і пішов у вану.
Коли я добив всі водні процидури то пішов їсти.
-Що будемо робити? - я підняв очі га Хатаке але дальше їв.
-Підемо до річки, а потім щось придумаємо і вечір поїдемо в Токіо.
-Добре.
Ми поїли переодягнулися і пішли до річки. Я помочив тільки ноги бо Какаши заборонив мені поплавати. Ми там були дуже довго десь голи три-чотири, а потім вернулися в будинок.
Вирішли, що зіграємо карти. Грали ми теж дость довго і вирішли вертатися в Токіо бо була вже восьма. Всп зібрали і поїхали.
-Як тобі вихідні?
-Дуже навіть файні. - я усміхнувся і відкинув я на сідушку. - А тобі?
-Просто неймовірні. - дальше ми просто говорили надію теми так і доїхали до дому.
Коли ми приїхали ми все розложили і лягли спати. Були дуже змучені але я чомусь ще довго не міг заснути. Будо дуже погане передчуття. І мене це не підвело бо...
Бо зранку на почту Хатаке прийшло...
————————-
Дальше буде трошки «💔»
Доречі я сіла писати нову історію🥳