Другий світанок опівночі

Розділ 12

Джеймс

Цієї ночі мені майже не вдалося зімкнути очей. Еллі, її слова, її поява – все це здавалося таким же нереальним, як і колись була її смерть. Я ніколи до кінця не вірив в те, що сталося, але гадав, що це не більш ніж викривлена стадія прийняття неминучого.

Відчуття реальності наче знову покинуло мене, викинувши у безглуздий світ ілюзії.

Зізнаюсь, в якийсь момент я розглядав ймовірність того, що насправді все це одна велика фантазія, дія алкоголю, пігулок абощо. Але решта світу навколо здається надто реальною, і це лякає не менше.

Приглушений звук музики із сусідньої кімнати свідчить про те, що Еліот вже прокинувся. На годиннику майже дев'ята ранку, сьогодні він запізниться трохи менше ніж зазвичай.

Думка про те, що доведеться брехати, заставляє моє тіло сильніше втиснутися у м'яке ліжко. Я чудово розумію чому не варто розкривати всі карти, але знати, що Еллі жива і мовчати про це, у певному сенсі, означає зрадити його довіру.

Несамовитий гуркіт посуду змушує мене піднятися з ліжка і відкласти марні надії на сон до кращих часів.

– Хотів приготувати сніданок, але не можу знайти молоко, – побачивши мене, промовляє Еліот як виправдання за свій шум.

Потираючи червоні від недосипу очі, я сідаю на стілець за кухонною тумбою, де він старанно розклав невеличкий набір інгредієнтів поруч із планшетом, на якому великими літерами видніється заголовок "Як приготувати справжній омлет".

– І ти вирішив шукати його в шафці із кухонним приладдям?

– Дуже смішно, – зауважує Еліот і простягає мені горнятко гарячої кави. – Ти сьогодні працюєш?

– Після обіду маю з'явитися в офіс, залагодити деякі справи.

– Тоді чому так рано прокинувся?

– Поглянути на твій кулінарний тріумф, – відповідаю я, відсьорбнувши напій.

Замість відповіді, Еліот пропалює мене зневажливим поглядом, опустивши кутики губ.

Чорт, а я й не помітив, коли він виріс.

Після смерті... після фальшивої смерті Еллі, Еліот став для мене найближчим другом. Я вчив його як правильно зав'язувати краватку, грати футбол та й в загальному намагався не облажатися у ролі опікуна. День за днем, рік за роком я спостерігав як хлопець дорослішає і зрештою перестає бути дитиною. Зараз я не уявляю свого життя без цього поганця, тож якщо потрібно захистити його, тримаючи язик за зубами, я зроблю це.