Це була сонячна субота. Вперше я прокинулася наповненою енергією і чудесним настроєм. Я чекала зустрічі з Адамом, адже кілька днів наші графіки ніяк не співпадали і встигла заскучати за ним і його смачними вечерями. Не будемо лукавити і визнаємо, що з нас двох Адам Джонс готує пресмачні вечері, а ще, як він їх готує... Я глитнула велику порцію слини і облизала губи. Одним словом люблю, коли він готує будь що, і будь коли.
Офіціантка принесла мені каву з круасаном, вириваючи мене з думок. Я подякувала і зробила ковток горіхового капучино, заплющуючи на мить очі, від насолоди солодкувато-горіхового присмаку наприкінці. Вдома не лишилося свіжих продуктів, тож сніданок припав на кав'ярню неподалік будинку. Дисплей телефону засвітився, звертаючи увагу на коротке смс від Джонса: "Гей". Я написала ті самі три літери у відповідь. На що він: "Кажеш, що запрошуєш до себе?" Я відчула, як на моєму обличчі повільно, але впевнено почала з'являтися дурнувата посмішка. Я нічого не могла вдіяти з цим. Пальцями настукала наступне смс: "Ти ж до себе не запрошуєш".
Мені було цікаво чому. Невже ми недостатньо зблизилися, аби я побачила як облаштована його спальня? Чи може він не хоче присоромити мене? Може він собі думає, що якщо я живу на винайманій однокімнатній квартирі з не дуже свіжим ремонтом, то відвідавши його хороми буду почуватися бідною? Ні, чорт забирай, він так не думає. Не може думати, тому що якби так думав, він був занадто поверхневою людиною, яка взагалі не знається на людських цінностях. А він, наче, зовсім не поверхневий. Тоді що?
"В квартирі йде ремонт, тож не хочу аби ти надихалася фарбою і всім тим пилом. Я сам часто ночує в Лана", – написав він у відповідь на мої роздуми.
– Ремонт! – неочікувано для себе і для всіх відвідувачів цього милого кафе вигукнула я. Моє лице вмить почервоніло і, вже значно тихіше, просичала: – вибачте.
Отже, все не так погано. Адам не поверхнева людина і я не поверхнева людина, тож ми ідеально підходимо одне одному, хіба ні? О господи, добре, що дучки не навчилися читати. Я доїдаю круасан з мигдалевим кремом і пишу Адаму: "Тоді чекаю в будь-яку годину, особливо опівночі (навіть і не думай!)".
– Емі? – доноситься знайомий голос, піднявши голову, бачу Кая. – Давно не бачив тебе.
Після його зіпсованого Дня народження наше спілкування значно скоротилося. Я щиро була рада побачити його, але не знала як поводити себе, що говорити. Чи злиться він і досі на мене за те, що я надала перевагу Адаму, за те, що не закохалася в нього.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Той самий момент
RomantikЕмілія - дівчина, яка прагне ідеалу у всьому. Вона схиблена на порядку у своїй шафі, кімнаті, у стосунках та голові. Але чи завжди це прагнення робить людину щасливою? Її ідеальний світ повільно руйнується, коли коханий веде себе вкрай дивно, а ї...
