Три Ери (Дружба, ворожнеча, любов)

13Глава"Усвідомлення"

Рей сидить на ліжку в гордій самотності. З моменту "виховання" пройшло два дні. Його тілу стало краще, але думки і емоції запутались в безмежні тенета. Він ненавидів їх. Рейх з нетерпінням чекав на повноліття, щоб нарешті переїхати звідси. Переїхати і забути весь цей жах, цих людей. Садистичного батька, м'якотілого брата. На обличчі проступила лють і дрібні краплі сліз. Його роздуми перервав делікатний стукіт у двері.

-Wirst du mich reinlassen?(Дозволиш зайти?) - в кімнату зайшов Веймар, та Рей тільки безмовно кивнув. - Ehh, Bruder, ich verstehe deine Wut, aber du weißt genau, dass ich nichts dagegen tun kann...(Ех-х, брате, я розумію твій гнів, але ти добре знаєш, що я нічого не можу з цим зробити...)

-Du bist nur ein Feigling, der Angst hat, ein Wort gegen ihn zu sagen...(Ти просто боягуз, який боїться сказати хоч слово проти нього...) - Рей відвернув погляд

-Denken Sie, wie Sie wollen, es ist mir egal...(Думай, як хочеш, мені однаково...) - старший присів край нього на ліжко. - Wie geht es dir? Tut etwas weh?(Ти як? Щось болить?)

-Nein, es ist alles in Ordnung...(Ні, все нормально...) - молодший, хоч і був ображений, та все ж прийняв турботу старшого.

-Freut mich das zu hören...(Радий це чути...) - на хвилину на його обличчі майнула усмішка - Wie nehmen Sie diese Nachricht wahr?(Сам то ти як цю новину сприймаєш?) - Рейх трохи завис

-Ehrlich gesagt flog es aus meinem Kopf.(Чесно кажучи, вона вилетіла у мене з голови.)

-Im Prinzip ist dies nicht überraschend...(В принципі, це й не дивно...) - обидва раптово спохмуріли - Okay, ich werde dich nicht stören. Unser Vater hat auch viel Arbeit, Sie können sich keine Sorgen machen, dass er erscheinen wird. Ruhe dich aus.(Добре, не буду тобі докучати. У Батька теж купу справ, можеш не переживати, що він з'явиться. Відпочивай.) - за Веймаром стукнули двері.

"Я й правду про це не задумувався. Тож я омега; милий, ласкавий, покірний омега? Але ж я не такий... Гаразд, якщо я омега, то хто тоді мій істинний*?" - телефон Рейха забринів на комоді. Він здригнувся і як міг побіг до нього, та не встиг - виклик закінчився. З телефоном в руках він спокійно повернувся у ліжко. - "Хто ж дзвонив? Сава? 18 пропущених і 25 смс за два дні?!" - тут же в його голові, наче дрібненькі пазли, почали підніматися спогади. Уроки плавання, його малюнки, милі Савині вушка, його накачане тіло, цей запах шоколаду... - все зійшлося, та думка не хотіла сприйматися. - "Він?! Та ні, не може бути? Хоча..." - він дістав з під ліжка свій скетчбук та відкрив його на одному з малюнків. На ньому був союз у шкільній формі під вишнею. В душі заграла музика, а в грудях ніби рози розцвіли.(Це не ханахакі!) - "Таки закохався..." - він продовжив роздуми, гортаючи малюнки - "Цікаво: він теж це відчуває? Теж кохає мене, чи я для нього просто друг?.." - він проричав та уперся в подушку. В цей момент знову задзвенів дзвінок. Дзвонив Савелій.

~Hallo, UdSSR...

~О Господи, нарешті ти взяв трубку! Розказуй: куди пропав?

~"Господи"? Ти ж атеїст.

~Та тут не то що в бога - тут і в чорта на роликах повірити можна! Не міняй тему; розказуй!

~Та не міняю я тему!.. - він зробив паузу поки обдумував що сказати - Просто... ногу трохи потягнув...

~Та ну, а на телефон тобі теж нога заважала відповісти? Ми з тобою давно знайомі, і я прекрасно знаю коли ти брешеш. - голос Савелія був одночасно саркастичним, суворим і... турботливим?

~OK, кгбшник фігов, розкусив! З батьком пособачились, задоволений?

~Да. Вполне.

~Чого ти взагалі стільки писав і надзвонював?

~Блять, да потому что люблю и переживаю за тебя, идиот ты немецкий!(Блять, та тому що люблю і переживаю за тебе, ідіот ти німецький!)

~Was? Знаєш, кричати в трубку - не дуже ввічливо.

~А... вибач зірвався. Просто,.. ти навіть не уявляєш, як я переживав. Більше ніколи так не пропадай, пожалуйста...

~Хехе, добре не буду - голос німця значно подобрішав 

~Я радий, що з тобою все добре. Дозавтра.

~Дозавтра.

"Хвилюється за мене..." - на обличчі Рейха проступила мила непримушена усмішка - "Блять, да потому что люблю и переживаю за тебя... - сдается так він казав; цікаво, чому саме в цей момент на душі потепліло?.."

Рей залишився у своїх роздумах з альбомом у руках. Ми ж з вами повернемо курсор своєї уваги на Савку. Він знову завис у кабінетному кріслі з телефоном в руках. Розмова з Третім хоч і прогнала тривоги, та нагнала ще більше думок. "Що я зараз ляпнув?.. "люблю и переживаю" - якого дідька?!" - Союз схопився за голову - "Слава Марксу, він не знає переклад... Чого я так сказав? Згоден він гарний, милий, як те кошеня, його волосся темніше ночі, а очі ясніші за зірки, але ж ми просто друзі. Правда ж?.. Аргх, та кого я обманюю! Люблю я це чудо, люблю цю мордашку, люблю ці смолянисті пасма волосся, ці яскраві топазові очі, і цю кавову ваніль!!! Але як мені це сказати, не підійду ж я просто так до нього і прямо в лоб!.. Я... не хочу його втратити...

Автор: Guten Tag, я знову з вами і не з пустими руками. Глава трохи затрималась, але сподіваюсь, що вам сподобалось.

Як завжди, тримайте смаколики і приємного вам дня 🍫🍰🍪🧃🥤

(Вибачте за помилки, якщо такі присутні)