«За золотим конем» - це закінчення пригод, які розпочалися у першій частині «Куди стелиться доріжка?», мали свій розвиток у "Битим шляхом" і доходять до свого логічного кінця. З цього твору Ви дізнаєтеся, як склалися долі Хасана, Настуні, Мар'яни та Терези; хто відшукав норовливу стельмахівну: Павло чи Гнат; чи знайшов бажане Семен, розшукуючи золотого коня біля Дніпрових порогів; на які кроки пішов славний кошовий Війська Запорізького-низового Іван Сірко, щоб покарати винних. Буде чимало цікавого про життя турецького султана і кримського хана, про вибрики великого візира та настанови його духівника Вані-ефенді. А ще дізнаєтеся, чим закінчилася угода між кизляр-агою ханового гарему та колишнім гетьманом всія України Петром Суховієм. Обкладинку для книжки (використано фрагмент картини художника Андрія Ляха «Вольниця») створила невтомна, невгамовна і талановита Radianta

«Битим шляхом» - це продовження книги «Куди стелиться доріжка» У ньому Ви дізнаєтеся про подальшу долю Настуні, про те, як складуться взаємини Павла та Мар'яни, що утне Семен, та що придумає славний кошовий Війська Запорізького-низового Іван Сірко. А також про те, яка доля спіткає лихого харциза Федора Кривогуба, котрий звик ламати життя іншим. Буде чимало цікавого про життя турецького султана і кримського хана. А ще зустрінете нового героя - Даміра, чоловіка, який вершить долі інших, але в глибині душі залишається глибоко нещасним створінням Божим. Обкладинку для книжки (використано фрагмент картини художника Андрія Ляха «Вольниця») створила невтомна, невгамовна і талановита Radianta

Я здолаю перепони часу і відстані доріг. Затаївши подих, обійду хвилини і кілометри. Не злякаюся холоду, байдужості і розчарувань. Мене не підіб'ють градуси Цельсія, людська черствість і порожні пляшки з-під спиртного. Я тільки тілом у дорозі, а душею давно там; я привид швидкісних потягів і власного сумління... Я переборю себе самого і колись, у вечірній порі, достукаюсь до кватирки твого віконечка. Добре, якщо ти першою мене зауважиш... Я мало на це сподіваюся, як не вірю в те, що будеш сама...

Це було кохання з першого погляду... Ні, я покохав її ще раніше, коли відчув: саме сьогодні у моєму житті щось зміниться. Буває ж таке провидіння. Надворі сіявся дощ. Коли вона увійшла до кімнати - з її волосся скапували малесенькі краплинки води. Вона плакала волоссям - очі плакати не могли.