О чём ты думаешь, Эстер? Что в твоей голове? О чём ты молчишь, и о чём ты хочешь сказать? Или, может быть, прокричать? Я встретил её на одной из наших лучших вечеринок и возненавидел в ту же секунду. Хотя нет! Я невзлюбил эту проклятую девчонку как только услышал её имя из уст подруги моего детства, потому что её фамилия была на слуху. Она - одиночка, сводящая всех, и меня в том числе, с ума своим поведением, своим отношением ко всему, что происходит вокруг. Эгоизм. Безразличие. Хладнокровность. Самолюбие. Скупость. Отрицание любых человеческих чувств. Это она. Она создала себя сама. Она убила себя. Я видел это. Её постоянное, бесконечное падение с крыши необыкновенно высокой многоэтажки. Её медленное, мучительное сгорание в самом центре толпы, у всех на виду. И её наплевательское отношение к собственной жизни. Окунаясь в разнообразие современных способов отвлечения от проблем, которые шли за ней из прошлого по пятам около нескольких лет, она пыталась покончить с собой самым извращённым и никому непонятным методом. Но я тоже был таким. "Нет силы в бесчувствие." /12.01.2018/ /17.08.2019/

Лучшее на Wattpad 2020 Известная в США танцовщица, владелица студии Мередит Коуэн покончила жизнь самоубийством. Семья пережила ужасный шок. Но больше всего досталось старшей дочери - Дакоте. После трагических обстоятельств ее словно подменили. Из доброй, спокойной, подающей большие надежды девушки, она превратилась в неуправляемую фурию и встала на скользкий путь. С чем ей придется еще столкнуться? Что будет дальше? Сможет ли Дакота исправиться? Сумеет ли побороть демонов своего прошлого, чтобы не очернить будущее? И что делать, когда единственная причина саморазрушения - ты сам?

Розповідь з елементами філософського Що це, неосяжне? Чому так важко знайти відповідь? Ранок. День. Вечір. Для когось це просто цикли доби. А для декого - окремі галактики, що утворюють Всесвіт. Всесвіт людських думок, почуттів, переживань, емоцій. Ранок - гармонія з природою. День - активність та відпочинок. Вечір - душевний спокій. Ці окремі галактики - символи всього людського, що об'єднує лиш одне - неосяжне... Тож, що це?

Сестри Закревські намагаючись ненадовго втекти від міського гаму, вирішили провести останні літні вихідні в горах. Та неприємності в той день слідували за ними по п'ятах і в пошуках допомоги дівчата опинились в давно забутому місці. Тоді сестри ще не здогадувались, що прийти в те селище набагато простіше ніж покинути його, адже Карпати не даремно більше століття надійно ховали всі стежки. За пеленою гірських туманів, ніч нашіптує свою колискову. Лякаюче похмурі чоловіки в сім'ї Турег роками приховують в тій темряві свої секрети й ціна їх може виявитись надто високою.

З приходом темряви його шайка починає вносити власні корективи у чужі життя. Він вже давно потонув у вирі апатії і останнє, що його хвилює-твої почуття та плани на майбутнє. Не втечеш, навіть не намагайся. Кожного разу жертви дивляться у його обличчя, сподіваючись побачити хоча б якийсь натяк на милосердя, але вони невзмозі заглянути у очі власної ж смерті через темні окуляри, які він не знімає ніколи. Хлопець не вбиває, а наказує. Холоднокровний, фатальний та загадковий юнак з нелегкою історією. Та чи зможе вона врятувати його серце?

Осінній вечір у горах, перед поверненням додому.

«Ми занадто різні. Ми б ніколи не змогли поладнати. Ти -світло, а я -темрява...Ти - сонце...А я - місяць. Це означає, що ми не можемо існувати разом». Кажуть, що протилежності притягуються... Та чи не притягуються вони, щоб неодмінно зіткнутися, спричиняючи руйнівний вибух?