Це моє намагання написати власну історію жахів . Тицьніть зірочку , якщо вважаєте це прикольним чи може навіть трошки більше . !В цій історії у персонажів не буде імен! "Не ходи до лісу коли стемніло" . Дівчина приїхала до бабці в село ....

Одна з них мертва. У чому різниця між тінню і відображенням? Що робити, коли дзеркала починають брехати? Що робити, коли ти бачиш у списку загиблих... власне ім'я? Бос мафії викладає на стіл карти й запитує найманців: «Яку із близнючок ви вбили?..» На світ мала з'явитися лише одна дівчинка, а народилося дві близнючки - якась із них була помилкою? Звичайні борги покійного батька перевернули життя сестер з ніг на голову. Тепер їм розгрібати цей кривавий завал. Яке ж ти жалюгідне, якщо не змогло власну матір вберегти... Кажуть, є чотири стадії горя: Заперечення, Гнів, Торг і Прийняття. Ця психологічна гра тягнутиме за живі нитки ваших емоцій, аж поки безжально їх не обріже. До останньої сторінки ви не дізнаєтесь, хто насправді мертва. Але коли четверта стадія закриє за собою двері, у найтемнішому кутку кімнати на вас чекатиме п'ята. Та, про яку мовчать усі підручники психології. Та, про яку мріють усі. Та, яка не прощає помилок. Та, яка змінює людей... Ви щойно підписали угоду, прочитавши це. Гра починається і було б добре, якби ви вижили. Удачі. Від-Ебігейл.

Але ти можеш звати мене просто совість. Рай. Одне слово викликає у тебе уявлення про ангелів,золоті ворота і ворожнечу між Раєм та Пеклом. А що до них? Так тобі не причулось.А що після смреті?Чорний еркан?І яке кіно по ньому показуватимуть сьогодні? О, я скажу яке. Твої минулі життя. Ти їх не пам'ятаєш.А я-так. Щоб довести тебе до Раю,мені потрібно нагадати тобі їх.З пелюшок,до моменту ,коли усе життя перед очима пливе. Вітаю.Я-твоя підсвідомість.І так. Ти помер. І не вперше.

Bl 16+ # * , × . ° > [💀] < # * , × . ° [Найтмер звик бачити емоції і відчувати їх чітко. Завжди це відчувалося як одна й та сама ягода. Солодка, яка живить його і його темну сутність. Усі негативні емоції мали чудовий смак який йому був необхідний. Він не їсть емоції конкретно. Він відчуває і живиться просто стоячи поряд. Цього достатньо щоб живити силу Чорного Яблука. Поява нової АУ зацікавила. Тут або нове джерела негативу і новий член команди, або нове джерело позитиву і заноза в дупі. Але судячи з назви цієї АУ тут може бути щось цікаве... І як тільки незнайомець з'явився поряд як Найтмер відчув новий присмак... Його солодка ненависть. І ця ненависть мала інший, більш виразний і п'янкий смак. Бо це були не відкриті емоції. Закриті, як заборонене яблуко яке він колись з'їв. Чорне. Отруйне. Але солодке і невимовно притягаюче...] - I don't wanna be your lover. - I don't wanna be your friend. - I don't know what you want to get. But you want my tears. - So tell me that you hate me again. # * , × . ° > [💀] < # * , × . ° ❗УВАГА❗ ×Основний шип NigtmareSans × PsychoSans ×Не усе канонічне, пишу як відчуваю ×Сцени насильства ×Абьюз [Актив🔥] ‼️Усі права захищенно. Будь яке дублювання, викладан

16+ # * , × . ° > [📸] < # * , × . ° [Вона і він обидва вбивці з масками. Холодні. Мовчазні. І зазвичай самі по собі. Та що ж ховається за маскою з сумним смайликом.. І за маскою з веселим?] "Жовта худі. Чорна тканева маска. Сумний смайлик - червоний. Запах цигарок. Кеди - брудні в крові. На ремені труба. Кров засохша на ній. Чорні рукавиці. В руках фотоапарат. Клац - клац. Хтось завмирає на щойно зробленому фото. Чорна пластмасова маска. Фіолетова посмішка на ній. Одне око перекреслене. На колінах скетчбук - відкритий. Рука в чорній рукавиці тримає олівець. На папері силует -штрихований. Худі. Чорна маска. Сумний смайлик. Фотоапарат." # * , × . ° > [📸] < # * , × . ° ‼️УВАГА‼️ ×Можлива лайка ×Кров ×Сцени насильства/вбивств ×Жорстокість ×Не канон (P. S. - це мій лише другий фанфік по Кріпіпасті. Хто хоче може піти почитати перший. Шукайте на сторінці. Назва:Вбивця з сокирою. Перший фанфік достатньо старий.) [Актив🔥] ‼️Усі права захищено. Будь яке дублювання, викладання, брання ідеї без дозволу та без належного підпису автора роботи, буде роздивлятися як порушення авторських прав. Авторами персонажа Худі (Hoodie)

Ми були нерозлучні. Спільні таємниці, розбиті коліна в дитинстві та плани на майбутнє, які ми будували за фарбуванням нігтів чи переглядом ситкомів в її спальні. А потім Жадана просто зникла. Без пояснень, без останнього «прощавай», залишивши після себе лише довгі гудки у слухавці та величезну діру в моєму серці. Минуло чотири роки. Я навчилася жити без неї, вступила до університету і майже забула той біль. Аж поки вона не з'явилася під будівлею мого гуртожитка - така сама, але водночас зовсім інша.

Любі читачі пишу вперше тому можуть бути помилки. Се Лянь домінатний омега, лікар але працює медичним братом. Хва Чен домінантний альфа, має свій будівельний бізнес і трішечки ))) зв'язаний з креміналом. І практично вся їх компанія з Небожителів ;). Вся історія відбувається в Україні, в період новорічних свят. Переплетена альтернативна реальність і сучасність, вулиці в наших містах будуть вигадані. Приємного читаняя.

«Додому...» - це 24 кадри повернення. Пошкоджена плівка дороги, з якої лишилися тільки сліди. Не шлях. Його залишки.

Історія, що почалась в одній університетській аудиторії. Двоє, ймовірно, нейровідмінних розумників із специфічними смаками відчувають потяг один до одного. Історія про душніл для душніл. Тут багато рефлексій і академічного вайбу, бо обидва герої - ще ті розумники. Багато близького людям зі спектру РАС та РДУГ. Можливо забагато. Обговорюються чутливі теми: селфхарм, самосаботаж, контроль агресії, сексуальна самоідентифікація. Стиль стрибає від лаконічних фрагментів, до типового нейровідмінного копання та овершерінгу. Власне, тому що такий вайб спілкування властивий цій групі людей. Додаю 18+. Тут нема матів, але я не знаю який ступінь відвертості описів тут вважається ок тому краще перестрахуюсь, тим паче що є певна деталізація селфхарму яка може когось тригернути