Події розгортаються в Йокагамі, Японія. Головна героїня на ім'я Юкі Сакуноске молодша сестра Одасаку. Історія її життя дуже цікава і бере свій початок у далекому минулому, проте, ми говоримо про теперішній час. Її поява у цій історії багато чого змінила, але що саме?

Юль - студент, який прийшов на підробіток і випадково потрапив у світ бананів, кремезних чоловіків, дорослого життя та бухгалтерії, що керує всім, включно з долями. Олексій - кладовик, який не замовляв студентів, не любить сюрпризів і точно не планував жодних знайомств. Історія про те, як одна тимчасова робота випадково міняє вектор життя. І як банани раптом починають мати особистий підтекст 🍌

Її серце належало іншому. Але прізвище - тепер його. Олесі - вісімнадцять. Вона мріяла про кохання, про університет, про свободу від батьків. Мала амбітні плани. Але коли родинний бізнес опинився на межі краху, її життя вирішили за неї. Він - Леон Коваль, тридцятирічний бізнесмен, холодний, стриманий, бездоганно контрольований. Його пропозиція - рятівний контракт. Її думка неважлива, а підпис - ціна родинного спасіння. Вона стала його дружиною. За документами. За обов'язком. Але що робити коли її почуття заходять за рамки контракту?

Вірші. Квіти - нащадки сонця, що дарують тепло і красу спохмурнілому світу. Ця збірка про людей, які несуть в собі промені сонця. Вірші - відлуння їхнього світу в мені. Образ, що виникає, коли я уявляю людей квітами. Бережіть сонце в собі, даруйте його світу.

Заключна частина трилогії «Однією ногою під Києвом». Здається, усі скрути позаду. Завдяки підтримці впливої корпорації ГАЛО, Свят та усі колишні бійці мають змогу жити нічого не потребуючи. Долі сотень сиріт нарешті змінилися на краще. Однак світ, в якому ті живуть, як і його правила - ні. Чи наважаться вони це усвідомити? Та чи дозволять їм?

Я попал в роман о корпоративных войнах - в тело слепого мужа антагониста. На старте сюжета злодея уже устранили, а главный герой собирается убить и меня, чтобы замести следы. В панике я, спотыкаясь, бросился ему в объятия и с дрожью в голосе прошептал: - Муж... муженёк, ты вернулся... Мне послышался какой-то шум. Главный герой замер, потом поднял меня на руки и холодной ладонью успокаивающе провёл по спине: - Всё хорошо, малыш. Это просто мышь. ... - Ночь уже глубокая. Нам пора заняться... кое-чем. И, говоря это, он потянулся к завязке на моей спине. Да ладно, чувак! Почему ты вжился в роль даже лучше, чем я?!

У ніч перед Різдвом до Лелі навідуються гості із невеликою торбою. Та вони зовсім незвичайні. Потвори завітали, аби весело провести святковий вечір і водночас допомогти дівчині подолати колючу депресію. Та хіба страховиська приходять з добром? Твір належить до циклу з дванадцяти оповідань "Пори року", що у процесі написання. Оповідання "Різдвяна торба" ілюструє дванадцятий місяць року грудень.

16+ >🍄[ФЕНТЕЗІВОРЛД]🌿< Хочете сховатися від цього жахливого світу? Хочете мати дійсно хороших і приємних друзів? Хочете жити в мирі і приємній обстановці? Тож прошу вас вітати у Фентезіворлд! Світлий, безпечний і приємний світ з дружніми створіннями! Тут завжди тепло, весело і приємно! Але... Чи може бути у цьому сонячному світі, КОШМАР? Вітаю вас у історії СОНЯЧНИЙ КОШМАР! І тут цитата "Не суди книгу по обкладинці" точнісінько у ціль~ [Я тут головна. Я пишу сюжет. А вони маріонетки в моїх руках. Вони мій спосіб існувати. Не втонути в обіймах депресії..] * . ° × . •>👁️Ми слідкуємо за тобою. Навіть якщо не в кожного з нас є очі...🦴<* . ° × . • ‼️Усі права захищенно. Будь яке дублювання, викладання, узяння ідеї без дозволу та без належного підпису автора роботи, буде роздивлятися як порушення авторських прав.‼️

꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ -------------------★ ☆Андрій - 17 річний першокурсник філологічного факультету, який зараз знаходиться на межі відрахування, але йому дають останній шанс, якщо він виконає заддане йому завдання то він залишиться, але це приводить його до розуміння своїх проблем, в тому ж числі проблеми з взаємодії з соціумом та трівожністю які йому доведеться вирішувати ------------------★ ☆це перша моя історія які я пишу і я хотів зробити її легенькою, буду радий критиці, головне не робить її дуже жорсткою будь ласка. ☆не знаю чи зупиню цей фанфік на тому моменті що Андрій здать це завдання, але все ж думаю я продовжу це на трохи більше, не знаю, але сподіваюся ви будете не проти. ☆сподіваюся вам сподобається, приємного читання (⁠*⁠˘⁠︶⁠˘⁠*⁠)⁠.⁠｡⁠*⁠♡

Цей звук ... він наводив жах і почуття страху. Руки трусились, а очі бігали по кімнаті в пошуках чогось дивного. Але це лише надія, адже насправді, вони видавалися з даху будинку ...