Чи погодилися б ви розповісти незнайомцю свої найбільші таємниці, найзаповітніші мрії, найгірші вчинки? Еллі випадає така можливість. Дівчина знайомиться з харизматичним парубком, в якого свої погляди на життя, з якими вона зовсім не погоджується. Джеймс - бачить людей наскрізь. Еллі - майстерно приховує свої емоції. Вони разом проводять ніч, однак є три непорушні правила: 1. До кінця ночі вони залишаються незнайомцями. 2. Навмисне шукати іншого - заборонено. 3. Ця ніч залишається тільки між ними. Проте доля знову зводить їх разом і цього разу для Еллі правила жорсткіші: У жодному разі не виказувати своїх почуттів.

Дівчина прокидається у руїнах якогось міста без жодного спогаду. Люди її не помічають і не чують. Перелякана, а згодом і байдужа, втомлена від самотності, вона зустрічає юнака, який її бачить. Той, хто знає більше за неї, і той, хто готовий підставити своє плече. Це історія про дружбу і про два примарних життя, які спочатку не мали жодного сенсу. Таємниця, яка захована у двох живих містах і в руїнах одного мертвого міста має врешті-решт бути розгаданою. Навіщо вони тут? Чому спогади з'являються лише на вулицях одного міста? Що буде, якщо дістатися його центру? Міста ховають історію, міста - це щось більше, ніж бетонні багатоповерхівки і смуги асфальту для автомобілів.

Були б ви раді, якщо б вашому батьку було 19 і він розумівся у моді? Звісно, що так. А мені щось не дуже, особливо тоді, коли цей "татусь" каже, що він син двох богів як і я. Чому він мені тато? Нууу...якщо точніше, опікун. Наркоманія? Я з вами згідна. Але якщо ви прочитаєте мою розповідь, то зрозумієте, хто ми такі, що з нами сталось і що з нами буде... Ця книжка для тих, хто любить фентезі, неординарні пригоди, міфологію і звісно, тупі жарти) Якщо ти любиш хоть щось із цього, то відкривай і читай)

Роман Панаса Мирного «Повія» — твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. У глухому селі, що загубилося на просторах Російської імперії, немов весняна квітка розцвіла дівоча краса Христини. А це дар, але дар нелегкий і небезпечний. Красиву дівчину підстерігають тисячі спокус, а якщо вона до того ж бідна і самотня, то уникнути їх їй у сто разів важче. Жоден чоловік не може встояти перед Христьою, волею долі що покинула рідне село і опинилася в губернському місті. Багато прикрощів і зовсім мало радощів, яким так раділа її чиста, наївна душа, випало на її частку. Життя Христини зірка, що немов падає, промайнула на темному небі, щоб, просяявши на мить, розчинитися в мороці.