Всё началось с...моего имени? С чёрного и сырого ящика? Как я здесь оказалась и почему ничего не помню? С этого дня началось всё, для меня началась новая жизнь. Хотя, стоит задуматься, жизнь ли это?.. Какие испытания для меня подготовили злые люди - те, что отправили раненную и хрупкую, на первый взгляд, девушку к пол сотне парней? Нужно выяснить что к чему и вернуться домой. Дом..точно ли он ещё остался?

Лидия Стилински владеет всеми 4 стихиями. Переводится в Хогвартс и попадает на Слизерин. Как её примут?

‼️ЗАМОРОЖЕН‼️ Мы Р̶̶а̶̶з̶̶н̶̶ы̶̶е̶̶, нᴏ ʍы Связанны. Р̶̶а̶̶з̶̶н̶̶ы̶̶е̶̶. Сʙяɜᴀнны. Мы Р̶̶а̶̶з̶̶н̶̶ы̶̶е̶̶. Нᴏ ʍы Сʙяɜᴀнны. Мы ᴩᴀɜныᴇ?

Ты с братом попадаешь в П.О.Р.О.К. не зная об этом. Вы с друзьями сбегаете, правда не обходясь без жертв

Т/и и Томас - брат и сестра, которые просыпаются в Глейде таинственной области, окруженной смертоносным Лабиринтом. Они не помнят ничего, кроме имен друг друга и чувства невероятной привязанности. Попав в этот мир хаоса и неизвестности, им предстоят столкнуться с ужасающими испытаниями, жестокими правилами и смертельными ловушками, Т/и, обладая острой интуицией и находчивостью, становится мозгом команды, а Томас, благодаря своей силе и смолости, ее опорой. Вместо им нужно не только выжить, но и найти выход из Лабиринта, разгадать его тайны и, возможно, понять, почему именно они оказались в этой кошмарной ловушке.

Больное и такое хрупкое сердце Кэтрин обретёт покой,пусть и ни сейчас,пусть ни в это жизни... Они будут счастливы.Но не здесь. Они найдут друг друга ʙ инᴏй жиɜни.

Глейд- місце, де все здається стабільним і впорядкованим. Група хлопців вже три роки живе у серці гігантського лабіринту, щодня борючись за виживання та шукаючи вихід, якого, здається, немає. Вони звикли до свого життя: працювати, виживати, і не ставити зайвих питань. Але все змінюється, коли одного дня з лабіринту з'являються двоє незнайомок, Емілія та Трейсі,дівчата з іншої Поляни. Емілія та Трейсі приносять із собою не тільки надію, але й нові таємниці. Що ховається у їхньому лабіринті? Чому грівери стають все агресивнішими? І який сенс у загадковому пристрої з написом "7 W.C.K.D"? Зустрівшись із смертю, монстрами і жорстокою правдою, хлопці та дівчата об'єднують свої сили у боротьбі за вихід. Та чи готові вони до того, що їх чекає за межами лабіринту? Поринь у історію, де кожен крок - це виклик, кожен вибір ризик, а кожна нова істина може стати останньою.

Под покровом ночи Светловолосый стоит у края. Когда боль подталкивает Ньюта к последнему шагу, за его спиной появляется таинственная девушка - и останавливает его... всего лишь шёпотом. Отправленная Пороком лишь молча спасать, она нарушает правила - становится для него не просто наблюдателем, а душевным собеседником. Тем, кто услышал, когда он молчал. Годы спустя их пути снова пересекаются - но теперь они по разные стороны борьбы, которую никто из них не выбирал.

Кажуть, Лабіринт стирає все: хто ти, звідки прийшов і кого залишив за стінами. Але як бути, якщо порожнеча в голові не дає спокою, а навички, що прокидаються в руках, нагадують про минуле, яке краще було б забути назавжди? Лілі знає лише своє ім'я та відчуття, що вона тут не випадково. У світі, де дотик під забороною, а довіра - найдорожча валюта, вона змушена шукати шлях між лезами стін та підозрілими поглядами тих, хто став їй ближче за родину. ​Коли ілюзія Глейду розсиплеться, за нею виявиться не порятунок, а ПЕКЛО, яке ніколи не відпускало її по-справжньому. Кожен спогад, що повертається через біль, підтверджує страшну здогадку: вона вже була частиною цієї системи. Вона вже зраджувала, рятувала і втрачала. Тепер, коли межа між ворогом і другом стирається, Лілі доведеться вирішити, чи варта пам'ять того, щоб за неї вмирати, і чи зможе любов вижити там, де людяність вважають побічним ефектом експерименту. ​Це історія про боротьбу не з монстрами за стіною, а з монстрами всередині себе. Про те, як важко залишатися людиною, коли тебе перетворюють на інструмент, і як серце продовжує битися зара

Мальчик, у которого не было выбора, и девочка, которая ему его дала. ----------------------------------- -Значит слушай меня, мерзкое подобие волшебницы, я был снисходителен по отношению к тебе, но теперь этого не будет. Я покажу тебе, что твое место ни среди чистокровных волшебников, а среди поганых грязнокровок. Ты такая же как и они. Война, Доминик. -После этих слов Малфой сначала дернул меня на себя, а потом резко толкнул в стену. Не устояв на ногах, я рухнула на пол. Белобрысый посмотрел на меня холодным взглядом и, подняв голову, пошел гордой походкой, а за ним со смехом пошли его дружки. «Война, Доминик» Хорошо, Война, так война, Малфой.