Роман Панаса Мирного «Повія» — твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. У глухому селі, що загубилося на просторах Російської імперії, немов весняна квітка розцвіла дівоча краса Христини. А це дар, але дар нелегкий і небезпечний. Красиву дівчину підстерігають тисячі спокус, а якщо вона до того ж бідна і самотня, то уникнути їх їй у сто разів важче. Жоден чоловік не може встояти перед Христьою, волею долі що покинула рідне село і опинилася в губернському місті. Багато прикрощів і зовсім мало радощів, яким так раділа її чиста, наївна душа, випало на її частку. Життя Христини зірка, що немов падає, промайнула на темному небі, щоб, просяявши на мить, розчинитися в мороці.

Михайло Коцюбинський

Остін усе своє життя намагався триматися подалі від амурних драм, гормонів, метеликів у животі. Але зустрівшись з Мілою - доброю і приємною дівчиною, він все-таки попався у вир болю нерозділеного кохання. Бо їй подобається хлопець, який чомусь дивиться на Остіна частіше, ніж потрібно. "Не варто було закохуватися. Говорити Мілі "так". Говорити "добре", коли з'явився Томас. Треба було звалювати з цього гормонального пекла. Давнісінько".

Одного разу Агнеса прокидається мавкою - лісовою нечистю. Вона не пам'ятає обставин своєї смерті, але сподівається, що зможе повернути колишнє життя. І коханого, якого в ньому залишила. Та чи зможе Агнеса протистояти поклику, що змушує забирати людей у болота? І чи не піддасться Тіні, загадковий голос якої веде в іще гіршу темряву? Попереду багато таємниць, але розгадки на них знаходяться зовсім поряд, у теренах таємничого, вкритого мохом лісу...

Я переродилася героїнею в отоме грі з реверс-гаремом, режим якої хард. Все, що я б не зробила приведе мене до смерті. Героїня гри в яку я переродилася є нерідною дочкою герцога Екхарт. Я повинна здобути максимальний рівень цікавості в одного з головних чоловічих героїв з гарему героїні поки не повернеться "справжня дочка" герцога.