Вони прилетіли з півночі. Теплим, літнім вечором вкрили небо, на довгі хвилини втопивши світ у темряві. Зникли за високими, шпилястими вершинами, за засніженим камінням, залишаючи легкий відтінок диму в повітрі та широкі мазки помаранчевих хмар. Осіли в Елізійських горах. До їхнього краю повернулися дракони.

... але вийшло, як завжди. І не те, щоб він про це шкодував.

Техьон про диких знав зовсім трохи. Майже нічого, якщо бути точнішим. Загальні речі, прослухані колись на уроках географії. Їхні світи рідко пересікались, тому і потреби як такої не було. А потім цей студентський похід у гори, незрозумілі звуки, різкий запах... І наступне, що він побачив - темні, кам'яні стіни свого тимчасового прихистку, порізані слабкими оранжевими відблисками дрібного вогню.