VanessaVonBraun
Колись давно, коли Вищі ще ходили по землі, коли втілені лишень прокинулись, коли струмки текли з високих гір, вмива ючи бризками зелену траву...
Давно, ще до Дня Перших Сліз...
Давно, коли Мелодія пустувала під небом, коли Лазаель спускався до нас і говорив з нами, як ми говоримо з нашими рідними...
Тоді, давно, ми всі були Вічні.
(або про те, як Зло прийшло в світ, і чому одні Втілені смертні, а інші - вічні.)