Вона забігла хтозна куди, страх, недовіра, біль переповнювали її. Вимушена кількаденна зупинка повернула їй світло і надію. Той хто врятував її життя був цікавою особистістю, може вдасться дізнатися більше? Чи краще забути і знову бігти? Він занадто хороший, добрий, чуйний - таких не буває! Чи це лише здається? Думки в голові отруюють, немає ніякої певності ані в собі, ані в комусь. Розум каже лишитися, серце бігти, а інтуїція довіритися. Два різних пекла, коли ти знаєш що тебе чекає зневіра, біль і страх, і коли ти не впевнений, коли ти не довіряєш хорошому, боїшся довіритись комусь, знову боїшся отримати ножа в спину, коли ти знову і знову тікаєш. Чи зможе вона пройти? Вона втекла з одного пекла і потрапила в інше, але ж це не кінець її історії. Тож що чекає далі?

Я була єдиною у родині, кому дозволялося більше, ніж іншим. Моє життя було підкорене моїм бажанням. Я дозволяла собі те, що інші жінки мафії не могли. Але він увірвався в моє життя, намагаючись підкорити його своїм законам і правилам. Чи вийде в нього? І ким він стане? Кривавим ворогом чи коханням усього життя?