Одного разу вночі співробітники смерті дзвонитимуть Матео Торресу й Руфусу Еметеріо, щоб повідомити їм погану новину: Сьогодні вони помруть. Матео та Руфус не знайомі, але обидва з різних причин шукають друга, з яким вони будуть проводити останній день. На щастя, особливо для цього існує заявка останнього друга, який допомагає їм зустрічатися, і разом жити протягом одного дня.

Деякі речі мають залишатися таємницею. Вони не для чужих вух. ~ Кожен має свої секрети, і думаю, кожен радий що стіни не вміють говорити. Черрі Мілборн - не виняток. І хоча вона на перший погляд здається звичайною випускницею, гарною донечкою, доброю подругою та взагалі хорошою особистістю, але її секрети, можливо, ще темніші ніж інших людей... Та хтось поступово починає їх відкривати. Хто ж, крім неї, ще знає про приховану сторону дівчини? І чому намагається знищити її?

Михайло Коцюбинський

Макс на перший погляд - середньостатистичний пияк, бабій та скиглій. Він був би таким, якби не одна особливість - Макс бачить, коли хтось має померти. І вже в руках Макса - врятувати нещасну, чи ні. Адже смерть завжди вимагає когось на заміну врятованій...

З приходом темряви його шайка починає вносити власні корективи у чужі життя. Він вже давно потонув у вирі апатії і останнє, що його хвилює-твої почуття та плани на майбутнє. Не втечеш, навіть не намагайся. Кожного разу жертви дивляться у його обличчя, сподіваючись побачити хоча б якийсь натяк на милосердя, але вони невзмозі заглянути у очі власної ж смерті через темні окуляри, які він не знімає ніколи. Хлопець не вбиває, а наказує. Холоднокровний, фатальний та загадковий юнак з нелегкою історією. Та чи зможе вона врятувати його серце?

Роман Панаса Мирного «Повія» — твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. У глухому селі, що загубилося на просторах Російської імперії, немов весняна квітка розцвіла дівоча краса Христини. А це дар, але дар нелегкий і небезпечний. Красиву дівчину підстерігають тисячі спокус, а якщо вона до того ж бідна і самотня, то уникнути їх їй у сто разів важче. Жоден чоловік не може встояти перед Христьою, волею долі що покинула рідне село і опинилася в губернському місті. Багато прикрощів і зовсім мало радощів, яким так раділа її чиста, наївна душа, випало на її частку. Життя Христини зірка, що немов падає, промайнула на темному небі, щоб, просяявши на мить, розчинитися в мороці.