- Кусатись уже не хочеш? - запитує, натякаючи. Чонгук сповільнює темп, оцінюючи реальність такого питання по інтонації, тому що єдине джерело - місяць - уже не світить. Блискавиця знову проходить між хмарами, освічуючи Техьона, велично завмерлого. Його оголене через сповзлий воріт халата плече, зухвалий погляд з-під знову спалого на очі волосся та зарозумілу посмішку, яка здіймає справжню бурю всередині. Саме тому у відповідь він посміхається, на мить ховаючи обличчя у згині ліктя. - Я не знав, що мені можна.