- Чому завис? Часом не на вокзал нас везеш? - На смітник. - Дуже смішно, - Мінхо нахилився ще нижче, до магнітофону, щоб вловити зоровий контакт, - Не будь до себе таким прискіпливим, я вірю, що в тебе вдома не так вже й брудно.
Коротка любовна історія мінсонів у школі. Від ненависті до любові.
Він не те, щоб не хотів його, просто у цього малого була дивна звичка зваблювати його на людях.
[Друга частина трилогії "Любов з перевертнями"] У цьому світі кожному має дістатись свій перевертень. Стандартна пара - перевертень-альфа та людина-омега. Іноді навпаки. Але що зовсім неможливо, то це пара, що складається з двох перевертнів. А чи неможливо?
[Перша частина трилогії "Любов з перевертнями"] У цьому світі кожному має дістатись свій перевертень. Стандартна пара - перевертень-альфа та людина-омега. Іноді навпаки. Хьонджин - людина. Він чудовий баскетболіст, який грає у шкільній команді, але жахливий учень та бевзь. Синмін - пес-перевертень. Він же навпаки дуж...
Джисон прокашлявся, відчувши себе збентеженим. І, щось кажучи собі під ніс, дивився на паперовий стаканчик у своїх руках. - Так, ти правда хороший і все таке, і твоє какао потрясне, але вся ця історія з губами... Я бачу, що ти витріщаєшся, коли я говорю, і я просто хотів сказати що це типу некомф... - Е, вибач, дивн...
- Це побачення? Мінхо озирається. Він не планував це як побачення, більше як «нумо разом подивимося на перший сніг у твоєму улюбленому місці, бо цього разу у нас немає розкладу, і я хочу побачити твою посмішку, коли сніжинки тануть на твоїй шкірі», але він припускає, що це може стати побаченням. Певним чином. - Можлив...
"Той день Хьонджин хоче викреслити з їх історії, можливо, навіть стерти з нього себе"
- Вибач, тобі не подобається, коли хтось торкається твоєї голови? - запитав Лі з ноткою хвилювання в голосі. Він прибрав руку з голови. Було видно, що він схвильований станом Джісона. - А-а-а... Ні! Продовжуй, мені подобається! - сказав Хан, та поклав руку назад. - Я сподіваюся, що ми станемо ближчими, ніж є зараз, то...
Ти подобаєшся мені - три прості слова, але їх так не легко сказати своєму найкращому другу...
- Хьонджине! Хьонджине! Хьонджине! - кожний оклик друга супроводжувався ляпасом по руці. - Хьонджине! Хьонджине! Хьон- Хьонджин упіймав зап'ястя Джисона, коли той знову хотів ударити його. - Що? Джисон кліпав очима, на мить забувши, чому він взагалі хотів привернути увагу свого друга. Він стиснув губи, оглянув кімнату...
"Чанбін постійно цьомкає Фелікса, коли ми знаходимося в гуртожитку, або не в зоні дії камер. Він такий закоханий!"
...йому так соромно, так шкода, але він не може інакше, він не вважає себе гідним такої людини як Крістофер Бан...
Історія про закоханого перекида Джисона, і сліпого до чужих почуттів мага Мінхо
Фелікс налякано втискається у спинку стільця, затримуючи подих. Він очікував чого завгодно, але не пристрелять ж його тут...? Капітан відводить спускову скобу з гучним клацанням. Чи все таки пристрелять?
Зимовий вечір, проведений у теплих обіймах коханої людини. Оригінал: https://ficbook.net/readfic/11915809 Автор оригіналу: https://ficbook.net/authors/4902237
Фелікс - звичайний підліток, який переїхав з Австралії до Південної Кореї, й почав вчитися в новій школі, майже зовсім не знаючи мови. Хьонджин - підліток-модель, під маскою холодного серця, допомогає Феліксу звикнути до нового середовища. Але вони навіть не думали, що все буде по іншому...
Хлопець настільки загорівся бажанням довести, що омеги теж здатні бути сильними, що займався таємно від батьків, ховаючи свої м'язи під оверсайз толстовками. Та ось він повнолітній, йому двадцять. Він навіть живе в іншій країні уже протягом двох років, а ще досі не дійшов до опанування корейських спортзалів.
‼️ завершено ‼️ - Я здогадуюся що тебе часто називають як Феліз - від слова "щастя",але в нашому місці це не прийнято. В нас не може бути щастя,але може бути тільки щастя за лихо чи кров. Ти готовий до цього?
- а якщо я не зможу це вилікувати? Що, якщо я стану не потрібен команді, я вже доставляю багато проблем і неприємностей...Знаєшь так обідно, бачити як інші виконують танець, а я все, що можу це тільки сидіти і наглядати за мистецтвом.. А якщо вже нічого не буде як раніше, а якщо...
Невеличка історія про чарівну посмішку Синміна і невпевненого у собі Хьонджина
Його серце тріснуло по швах, коли людина, в яку він закоханий до нестями, сказала, що йде на побачення. А жовтий тюльпан все ріс...
