«Це сталося дуже давно, Але я ще пам'ятаю. Три роки вже пройшло, Однак я й досі кохаю. Ти був моєю першою любов'ю І найкращим, що було у дитинстві. Але став найтемнішою ніччю - Жахом на тлі безумства» Кажуть, що перше кохання - це надовго. Іві ніколи б не повірила в це, якби не була свідком такої самої ситуації. Ця історія про неї та Ітана, вона почалася ще в дитинстві. Але, як і заведено в цьому житті, все рано чи пізно закінчується. Потрібно лише вчасно прийняти це та відпустити. Чого наша головна героїня робити не збирається. Чи зможе вона повернути те, що було в минулому? Чи ці стосунки так і залишаться солодкими спогадами? *Засновано на реальних подіях*

Роман Панаса Мирного «Повія» — твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. У глухому селі, що загубилося на просторах Російської імперії, немов весняна квітка розцвіла дівоча краса Христини. А це дар, але дар нелегкий і небезпечний. Красиву дівчину підстерігають тисячі спокус, а якщо вона до того ж бідна і самотня, то уникнути їх їй у сто разів важче. Жоден чоловік не може встояти перед Христьою, волею долі що покинула рідне село і опинилася в губернському місті. Багато прикрощів і зовсім мало радощів, яким так раділа її чиста, наївна душа, випало на її частку. Життя Христини зірка, що немов падає, промайнула на темному небі, щоб, просяявши на мить, розчинитися в мороці.

Інколи, відносини між людьми міняються, а деякі не обдумані рішення ведуть до чогось нового. Але що завжди залишається вічним це: дошка, звук вітру у вухах під час катання, та друг який розділить з тобою цей момент. _____ Фф по фендому sk8: the infinity Перінг: Ланґа/ Рекі Рейтинг: PG13 Art: @ocha_sk_8 ( on twitter) Також ця робота є на сайті " Фанфіки українською", якщо вам зручно читати там або ви хочете підтримати український проєкт, то ласкаво просимо!

«На відстані» - застосунок для знайомст, який, подібно до багатьох інших, відображає відстань між користувачами. Тін Шуан вибрав того, хто знаходиться від нього за двісті вісімдесят сім кілометрів, вважаючи, що так безпечніше. Адже коли між вами майже триста кілометрів, можна уникнути випадкової зустрічі в реальності, правда ж? Але несподівано... наступної ж ночі 287 кілометрів перетворюється на 4,8 км! А що ще несподіваніше... пообіді третього дня 4,8 км раптово скорочується до трьох метрів! Три метри? Метри?! У мене ж зараз довбана лекція! Невже людина, з якою я фліртував, зараз в аудиторії? Автор: Gong Zi You (公子优) Рік: 2019 редагування: @Maids-Team

Церква - місце послуху та чистоти ? Але що коли внутрішні біси стають найбільшими ворогами? Той хто завжди себе обмежує- зірветься в бездонну прірву власних грішних бажань і з неї не буде виходу. Зерно сумніву проросте буйним цвітом, гарно здобрене ядючими словами, які завжди намагався стримати в найпотаємніших куточках душі. Один був священником, який через злу долю та власні помилки минулого потрапив в маленьке містечко. Інший був бісом, що приховує своє минуле. Він виявиться не тим, ким здавався на перший погляд. Але ці дві абсолютно протилежні особи сходяться в двобої ціною якому є життя . Їх кохання спалахує неочікувано, воно нездорове та зле, руйнівне для обох. Ніби отрута воно просочить плоть та буде повільно вбивати. То хто загине першим ?

- І ти хочеш, щоб я був третім, ясно. Пропозиція давнього приятеля була образливою, адже він звернувся до нього лише через його минулу, давно забуту професію. Було навіть бажання послати нахабну людину, але питання. "А чи проти він?"

Ліам Вуд, парубок якого можна назвати маминим синочком та просто відстійним гальмом, потрапляє у виш де він зустрічає Дена Бірсака. Ну а Бірсак - один з тих перевертнів з ідеальної сім'ї, хлопець який змушений прикидатися сином гідним своїх батьків та ховати свої татуювання й диявола в душі. Історія нам розповість про те, як Ліам розкриває себе завдяки друзям, а особливо одному другові, котрого посмішка та довжелезні ноги просто зводять з розуму, здавалося б скромного Вуда... Прохання сильно не критикувати, історія без редакції. 🙈

З приходом темряви його шайка починає вносити власні корективи у чужі життя. Він вже давно потонув у вирі апатії і останнє, що його хвилює-твої почуття та плани на майбутнє. Не втечеш, навіть не намагайся. Кожного разу жертви дивляться у його обличчя, сподіваючись побачити хоча б якийсь натяк на милосердя, але вони невзмозі заглянути у очі власної ж смерті через темні окуляри, які він не знімає ніколи. Хлопець не вбиває, а наказує. Холоднокровний, фатальний та загадковий юнак з нелегкою історією. Та чи зможе вона врятувати його серце?

Мене звуть Пітер, для друзів просто Піт. Я такий собі серцеїд. Щоб ви розуміли мені 16 і у мене було 18 дівчат, з них з 16ма я спав. Но в мене є декілька таємниць якими я поділитись не можу ні з ким, і першу я по секрету розповім вам відрразу: мене не цікавить жодна жінка, дівчина і взагалі особи жіночої статі мені байдужі....